П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 594/376/17-ц
Провадження № 14-65цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія центр» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області (суддя Зушман Г.І.) від 23 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області (судді Міщій О.Я., Ходоровський М.В., Шевчук Г.М.) від 22 листопада 2017 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія центр» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим і
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія центр» (далі - ТОВ «Мрія центр») звернулося до суду з вищезазначеним позовом. Свої позовні вимоги ТОВ «Мрія центр» обґрунтовувало тим, що 10 травня 2009 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі загальною площею 0,99 га строком на п'ять років, який зареєстровано 10 грудня 2009 року. Після отримання земельної ділянки в оренду товариство належним чином виконувало всі договірні зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату. Після закінчення строку дії договору, ТОВ «Мрія центр» мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі, тому двічі, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору, 5 березня та 7 серпня 2014 року, направляло орендодавцю листи-повідомлення від 4 березня та 6 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.
Також після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Мрія центр» продовжувало користуватись земельною ділянкою, обробляло її у 2015 році та сплатило ОСОБА_3 орендну плату за користування землею.
Проте 1 червня 2015 року ОСОБА_3 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (далі - ТОВ «Борщівська аграрна компанія») новий договір оренди цієї земельної ділянки, а в липні 2015 року за цим товариством було зареєстроване право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідачі своїми діями щодо укладення між собою нового договору оренди землі порушили переважне право ТОВ «Мрія центр» на поновлення договору оренди землі.
Ураховуючи викладене, ТОВ «Мрія центр» на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 10 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Мрія центр» та визнати недійсним договір оренди землі від 1 червня 2015 року, укладений між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» і ОСОБА_3
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року, у задоволенні позову ТОВ «Мрія центр» відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Мрія центр» подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання ТОВ «Мрія центр» установленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої - п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у зазначеній нормі не передбачено та не вимагається надсилати листи-повідомлення рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.
Також суди не врахували, що ТОВ «Мрія центр» запропонувало в надісланому орендодавцю проекті додаткової угоди аналогічні умови оренди, а в листі-повідомленні зазначило, що в разі незгоди із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.
Крім того, ТОВ «Мрія центр» посилається на те, що суди не врахували обов'язкових до застосування правових висновків Верховного Суду України щодо застосування частин першої - п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», викладених у постановах від 18 березня 2015 року (у справі № 6-3цс15), 25 лютого 2015 року (у справах № 6-219цс14 та 6-10цс15).
Ухвалою судді Верховного Суду від 28 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Ухвалою цього ж суду від 25 січня 2018 року справу за позовом ТОВ «Мрія центр» до ОСОБА_3, ТОВ «Борщівська аграрна компанія» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим призначено до судового розгляду.
ТОВ «Борщагівська аграрна компанія» подало відзив на касаційну скаргу з тих підстав, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, а тому просило залиши їх без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з тієї підстави, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також з тієї підстави, що колегія вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 листопада 2016 року (у справі № 6-2540цс16), 6 вересня 2017 року (у справі № 6-2539цс16).
22 лютого 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року справу прийнято до розгляду.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Сервіси для юристів