Ухвала ВП ВС від 27.01.2020 року у справі №296/10217/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 296/10217/15-ц

Провадження № 14-727цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_2 , та касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2017 року (у складі колегії суддів Талько О. Б., Гансецької І. А., Микитюк О. Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначала, що 09 квітня 2012 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 500 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого остання зобов`язалась передати їй у власність до 01 липня 2012 року будинок і земельну ділянку за 440 тис. грн, що на день укладення договору становило 55 тис. доларів США, а ОСОБА_1 сплатити зазначену суму грошей. На виконання умов цього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 завдаток у розмірі 8 тис. доларів США.

09 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін і доповнень до попереднього договору, яким узгоджено порядок та строки оплати грошових коштів на виконання попереднього договору та доповнено розділ 3 попереднього договору пунктом 3.5, згідно з яким ОСОБА_3 фактично взяла на себе зобов`язання з будівництва будинку на АДРЕСА_1 , оформлення документів на земельну ділянку та проектної документації на будівництво, електро-, газо- та водопостачання будинку.

24 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін і доповнень до попереднього договору, яким установлено строк, до якого ОСОБА_3 зобов`язана передати ОСОБА_1 у власність житловий будинок та земельну ділянку, а саме 10 грудня 2012 року. Крім того, сторони засвідчили факт передачі та отримання авансу в розмірі 40 тис. доларів США, які враховані як частина платежу, передбаченого пунктом 1.2 попереднього договору.

Залишок коштів у розмірі 10 тис. доларів США позивачка повинна була сплатити до 20 листопада 2012 року та 5 тис. доларів США до 10 грудня 2012 року. Договори було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Демецькою С. Л.

На порушення умов попереднього договору зі змінами та доповненнями ОСОБА_3 ухиляється від обов`язку укласти договір купівлі-продажу, а отримані за договором грошові кошти не повертає.

ОСОБА_1 вважає, що попередній договір є недійсним, оскільки ОСОБА_3 не була власником майна та не мала права відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладати ні попередній договір, ні додаткові договори до нього, а, стверджуючи, що вона є власником майна, ввела її в оману. З підстав статті 230 ЦК України просила позов задовольнити.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсними попередній договір про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу від 09 квітня 2012 року; договори про внесення змін та доповнень до попереднього договору купівлі-продажу від 09 червня 2012 року та від 24 жовтня 2012 року; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти у розмірі 48 тис. доларів США; збитки у розмірі 48 тис. доларів США; 3 % річних у розмірі 82 тис. 744 грн 95 коп.; інфляційні втрати у розмірі 2 млн 806 тис. 641 грн 79 коп.; 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 млн 048 тис. 722 грн 24 коп. авансу, що еквівалентно 40 тис. доларів США. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони укладали оспорювані правочини, володіючи необхідним обсягом цивільної дієздатності, повною мірою усвідомлюючи значення своїх дій та на підставі вільного волевиявлення, яке відповідало їх внутрішній волі як учасників правочинів, що особисто було посвідчено сторонами у присутності нотаріуса, позивачкою не доведено, що вона діяла під впливом обману, тому підстав для визнання їх недійсними відповідно до статті 230 ЦК України немає.

Оскільки сторони не уклали основного договору купівлі-продажу, суд першої інстанції зробив висновок, що всі сплачені позивачкою кошти за попереднім договором є авансом. Отриманий відповідачкою за попереднім договором (пункт 2.1 договору у редакції від 24 жовтня 2012 року) аванс у розмірі 320 тис. грн, що в еквіваленті становило 40 тис. доларів США, підлягає поверненню позивачці у розмірі 1 млн 048 тис. 722 грн 24 коп., як еквівалент 40 тис. доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 31 березня 2016 року - 26,218056 грн за 1 долар США). При цьому підстави для стягнення збитків, 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання умов договору сторонами відсутні.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2016 року в частині задоволення позову, стягнення судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 320 тис. грн авансу, 284 тис. 800 грн інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 346 грн 65 коп., а всього стягнуто 605 тис. 146 грн 65 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено, що вона у момент укладення оспорюваних правочинів діяла під впливом обману, тому відсутні підстави для застосування до спірних відносин частини другої статті 230 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що всі сплачені позивачкою грошові кошти за попереднім договором є не завдатком, а авансом який відповідачка отримала у розмірі 320 тис. грн, а тому положення частини другої статті 533 ЦК України у цьому випадку не застосовуються.

Оскільки основний договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки до 10 грудня 2012 року укладено не було, то 11 грудня 2012 року у відповідачки виник обов`язок повернути суму авансу. Оскільки нею прострочено виконання грошового зобов`язання, то позивачка має право на отримання сум згідно із частиною другою статті 625 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 19 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.