Постанова ВП ВС від 07.06.2018 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

7 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-121сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючогоКнязєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Бондар О. А.,

учасників справи:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - БелінськоїО.В.,

розглянула у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4113/0/1517 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1345/3дп/15-17 про притягнення судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Рішення ВРП, Оскаржуване рішення).

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2018 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_5до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення ВРП.

ОСОБА_5 оскаржує Рішення ВРП з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), а також з підстав прийняття Оскаржуваного рішення з використанням повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, з порушенням засад обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та принципів рівності і пропорційності, на порушення вимог підпунктів 2-8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)

Свої вимоги мотивує тим, що ВРП не мала повноважень ухвалювати Оскаржуване рішення. Вважає, що за таких обставин було порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо поняття «суду, встановленого законом». На підтвердження своїх доводів посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Олександр Волков проти України», «Занд проти Австрії», «Сокуренко та Стригун проти України».

Вказує, що станом на 25 березня 2016 року (день передачі заяв від Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) до ВРП) відповідно до статті 94 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) дисциплінарним органом, «визначеним законом» на здійснення дисциплінарного провадження щодо неї, була Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія).

Позивач вважає, що Рішення ВРП не містить достатніх посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Наводить доводи щодо невідповідності висновків відповідача щодо порушення нею норм кримінального процесуального права під час ухвалення рішення про застосування запобіжних заходів підозрюваним у вчиненні злочинів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Також вважає, що стосовно неї відповідач допустив дискримінаційний підхід, зокрема, щодо незастосування строків давності притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що її дії не можуть бути кваліфіковані за пунктами 1 та 7 частини дев'ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення її з посади не може бути застосовано.

Відповідач у своєму відзиві просить залишити Рішення ВРП без змін. Наводить доводи щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_5 та щодо законності й обґрунтованості Оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Указом Президента України від 14 вересня 2009 року № 740/2009 ОСОБА_5 призначена на посаду судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області строком на п'ять років.Строк повноважень судді ОСОБА_5 закінчився 14 вересня 2014 року. Відповідно до інформації, отриманої з ВККС, 6 березня 2014 року ОСОБА_5 звернулась до Комісії із заявою про обрання її на посаду судді безстроково. Розгляд вказаної заяви Комісія відклала.

3 грудня 2014 року до ТСК надійшли заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» (далі - КМГО «Молода Черкащина») ОСОБА_13, ОСОБА_14 та заступника прокурора Черкаської області Семенова Вадима Вячеславовича про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VІІ).

У своїй заяві координатор координаційної ради КМГО «Молода Черкащина» ОСОБА_13 зазначила, що у справах №№ 695/377/14-к, 695/378/14-к, 695/379/14-к суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5. прийняла рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом № 1188-VІІ, у зв'язку з їх участю у таких акціях, а тому повинна пройти перевірку відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VІІ. Вказувала також, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно учасників акцій протесту було загальним правилом та ставить під сумнів те, що у всіх випадках саме такий запобіжний захід був необхідним та достатнім.