Постанова ВП ВС від 07.05.2020 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-59сап20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

учасників справи:

скаржника ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 січня 2020 року № 248/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 про притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення),

УСТАНОВИЛА:

10 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 про притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а 7 квітня 2020 року надійшла уточнена скарга.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) є підставою для оскарження цього рішення.

Скаржник стверджує, що висновок ВРП про істотне порушення ним суддівської етики ґрунтується лише на даних, наявних в довідці (результат лабораторного дослідження сечі від 28 грудня 2017 року № 2605) Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотарапія», що є у кримінальному провадженні від 28 грудня 2017 року № 12017100000001324, про перебування його у стані сп`яніння, яка, на його думку є сумнівною, оскільки стан сп`яніння було встановлено через 6 годин після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), та спростовується висновком Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1243/Е від 26 липня 2018 року, проведеної у вказаному кримінальному провадженні.

За змістом скарги, ОСОБА_1 вважає, що ВРП безпідставно притягнула його до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), оскільки 28 вересня 2018 року кримінальне провадження від 28 грудня 2017 року № 12017100000001324 закрито за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Крім того, скаржник зазначає, що за наслідками перевірки працівниками Національної поліції України факту його перебування 27 грудня 2017 року у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом встановлено, що протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не складався.

Тому скаржник вважає, що ВРП, притягнувши його до дисциплінарної відповідальності, порушила положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), у тому числі й щодо дотримання розумного строку розгляду його скарги на рішення дисциплінарного органу ВРП.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідач не надав оцінки тому, що дисциплінарна справа була відкрита майже через рік після подання президентом Громадської організації «Ліга громадського контролю» (далі - ГО «Ліга громадського контролю») ОСОБА_2 скарги та що скаржниця відмовилася від свого звернення через неактуальність порушених у ньому питань.

Скаржник вважає, що при визначенні йому виду покарання було порушено принцип пропорційності вчиненому, бо не враховано таких обставин, як: відсутність негативних наслідків, відсутність станом на 30 січня 2020 року непогашеного дисциплінарного стягнення, обставини, що характеризують його особу та характеристика за місцем роботи, суддівське навантаження.

ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без його участі та за відсутності кворуму у складі 11 членів ВРП.

Крім того, скаржник вважає, що на порушення частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ у розгляді його скарги на рішення ТДП ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 брав участь Овсієнко А. А., який 6 березня 2019 року входив до складу дисциплінарного органу ВРП та ухвалював рішення про відкриття дисциплінарної справи.

У відзиві на скаргу ВРП просить відмовити в її задоволенні та наводить доводи про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП та вважає необґрунтованими й безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях ознак дисциплінарного проступку.

Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що доводи скарги ОСОБА_1 аналогічні доводам його скарги до ВРП на рішення її дисциплінарного органу та були спростовані ВРП в оскаржуваному рішенні.