П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 308/6914/16-ц
Провадження № 14-195цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ЛященкоН.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Апеляційного суду Закарпатської області (судді Кондор Р. Ю., Джуга С. Д., Куштан Б. П., Чучка Н. В.) від 05 липня 2017 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (суддя Карпенко О.С.) від 2 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати пункти 2.10, 2.12, 2.14 рішення ХХІІ сесії VI скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 17 квітня 2014 року № 1282 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», якими надано дозволи на розробку проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_7 площею 0,1000 га на АДРЕСА_1, ОСОБА_4 площею 0,0631 га на АДРЕСА_1 і ОСОБА_6 площею 0,1000 га на АДРЕСА_2.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до рішення Ужгородської міськради від 31 травня 2013 № 919 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з подальшою передачею в оренду для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0,1 га в районі вул. Урожайної в м. Ужгороді. Такий проект щодо земельної ділянки площею 0,0909 га з кадастровим № НОМЕР_1 було виготовлено на замовлення позивача. Однак, 17 квітня 2014 року Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1282, яким надала дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із подальшою передачею їх у власність громадянам ОСОБА_7 (ділянка площею 0,1000 га на АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ділянка площею 0,0631 га по АДРЕСА_1) і ОСОБА_6 (ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_2), які є співвласниками будинків, розташованих за відповідними адресами. З'ясувалося, що земельні ділянки, щодо яких надано дозволи на розробку проектів землеустрою відповідачам по справі, накладаються на земельну ділянку, яку бажає отримати в оренду позивач. ОСОБА_5 зазначила, що, на її думку, Ужгородська міська рада не мала належних підстав для прийняття рішення від 17 квітня 2014 року № 1282 в оспорюваній нею частині, оскільки таке рішення створило спірну ситуацію щодо права сторін на землю, суперечить положенням статей 79-1, 116, 118, 120-124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому є незаконним, порушує її майнове право на землю та створює перешкоди в його реалізації.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року закрито провадження у вищезазначеній цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 5 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - Закон № 2147-VIII).
17 жовтня 2017 року ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 5 липня 2017 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2017 року, які просить скасувати зпередбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із заявою)підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 12, статті 122, частини третьої статті 123 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 3, частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), пункту 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_3 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі №509/1105/16-ц та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року у справі № К/800/19805/14.
Ухвалою Верховного Суду України від 06 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції, надіслано копії цієї ухвали та заяви особам, які беруть участь у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції, у зв'язку із чим заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (підпункт 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» цього Кодексу).
12 січня 2018 року зазначену справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 14 березня 2018 року справу призначив до розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 360? ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із заявою) якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 28 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником на обґрунтування заяви про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII), додано копії ухвал касаційних судів різною юрисдикції, тому ця заява згідно з правилами, що діяли на час її подання, повинна була розглядатися на спільному засіданні судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України.
З урахуванням викладеного зазначені рішення у справі підлягають перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами, що діяли до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2018 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_3доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Сервіси для юристів