Постанова ВП ВС від 05.07.2018 року

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-530сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

представника Вищої ради правосуддя - РусаковоїІ.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 березня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 березня 2018 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 жовтня 2017 року про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 10 травня 2018 року відкрила провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 КАС України.

Свою скаргу ОСОБА_4 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП, яким залишено без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 жовтня 2017 року «Про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог ч. 3 ст. 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), оскільки доповідач у дисциплінарній справі - член ВРП ОСОБА_6 під час прийняття оскаржуваного рішення виходив до нарадчої кімнати і брав участь у голосуванні.

Підставою притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності стало допущення грубого одноразового порушення правил суддівської етики, яке порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя внаслідок вчинення ним 17 серпня 2016 року адміністративного правопорушення, пов'язаного з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_4 не спростовує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння 17 серпня 2016 року та зазначає, що цей випадок є одиничним і ненавмисним, пов'язаний зі збігом певних життєвих обставин. Також, на думку скаржника, він повинен нести дисциплінарну відповідальність за події, які трапились 17 серпня 2016 року, однак вважає, що такий вид дисциплінарного стягнення, як подання про звільнення його з посади судді є занадто суворим, а отже, непропорційним з огляду на те, що раніше він не притягувався до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, характер його проступку не пов'язаний зі здійсненням правосуддя і не є умисним, на посаді судді працював старанно та сумлінно, а також зазначає, що його дії не спричинили негативних наслідків для жодної особи.

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні скарги, оскільки рішення ВРП від 27 березня 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримав усі вимоги законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 20 жовтня 2009 року призначив ОСОБА_4 на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строком на 5 років. 07 грудня 2009 року скаржник склав присягу судді.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року встановлено, що 17 серпня 2016 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 поблизу м. Мукачевого Закарпатської області керував транспортним засобом марки «BMW», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння. Також цією постановою суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року ОСОБА_4 не оскаржувалася. Скаржник не заперечує факт керування транспортним засобом 17 серпня 2016 року у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, Мукачівський районний суд Закарпатської області постановою від 31 січня 2017 року у справі № 308/13202/16-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2017 року, застосував до ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222КУпАП. У цих постановах судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 09 грудня 2016 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «BMW», модель X5, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у м. Ужгороді по вул. Собранецькій не виконав вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою гучномовця, та був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі в с. Геївці Ужгородського району, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

16 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга прокурора Закарпатської області Гаврилюка В. О. щодо дисциплінарного проступку судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4, яку мотивовано тим, що останнім вчинені адміністративні правопорушення, пов'язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, які свідчать про системне порушення ним норм етичної поведінки суддів, невиконання приписів законодавства щодо заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та невиконання законних вимог працівників органів Національної поліції України, що відобразилося в його зухвалій поведінці під час оформлення адміністративних матеріалів, а також у незупиненні транспортного засобу на вимогу уповноваженої особи держави та намаганні уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі ст. 46 Закону № 1798-VIII Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08 лютого 2017 року відкрила дисциплінарну справу стосовно скаржника, за результатами розгляду якої 02 жовтня 2017 року прийняла рішення про притягнення судді ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.

Мотивуючи таке рішення, дисциплінарний орган ВРП зазначив, що суддя ОСОБА_4 проігнорував етичні норми та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та вчинив адміністративний проступок, несумісний зі статусом судді. За позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП скаржник знехтував установленими законодавством правилами та умисно вчинив проступок, який порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тобто вчинив дії, які є несумісними зі статусом судді і вкрай негативно впливають на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.

27 березня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_4 і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 18 жовтня 2017 року.