Постанова ВП ВС від 04.04.2019 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-945сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., ПрокопенкаО.Б. , РогачЛ. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_3 ,

представник скаржника - ОСОБА_22,

представник Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 травня 2018 року № 1366/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18, і

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 10 травня 2018 року № 1366/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 «Про притягнення судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності».

На обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказав на те, що відповідач ухвалив оскаржуване рішення з порушенням вимог пунктів 1, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

Зокрема, у скарзі зазначається про те, що у ВРП не було повноважень розглядати дисциплінарні скарги прокурорів та ухвалювати оскаржуване рішення, оскільки ці скарги не містять відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та посилань на фактичні дані (свідчення, докази) проступку, тому вони підлягали поверненню на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 44 Закону № 1798-VII, а відтак підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_3 немає. До того ж ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_3 не були скасовані в установленому законом порядку, набрали законної сили та відповідно до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України) були обов`язковими до виконання, тому вони не могли бути предметом дисциплінарного дослідження ВРП в розумінні вимог пункту 16 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів.

Крім цього, члени Третьої Дисциплінарної палати ВРП не мали права розглядати об`єднане дисциплінарне провадження, оскільки, на думку скаржника, всі без виключення були упередженими. Так, при відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_3 за скаргою прокурора Запорізької області Романова В. П. (ухвала від 09 серпня 2017 року № 2393/3дп/15-17), а також при відкритті та об`єднанні дисциплінарних справ за скаргою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурика Р. В. (ухвала від 04 жовтня 2017 року № 3119/3дп/15-17), Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії ОСОБА_3 як слідчого судді суперечили вимогам процесуального законодавства, що, на думку членів цього дисциплінарного органу ВРП, могло свідчити про істотне порушення норм процесуального права, тобто ще до виходу до нарадчої кімнати члени Третьої Дисциплінарної палати ВРПвисловили свою позицію стосовно дій судді, а відтак були упередженими.

У скарзі також указано, що всупереч вимогам частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 брала участь член ВРП ОСОБА_5 , яка з 20 березня 2018 року входить до складу Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

На думку скаржника, ВРП, що утворилася шляхом реорганізації Вищої ради юстиції, на час ухвалення оскаржуваного рішення діяла, не набувши відповідних повноважень. Склад ВРП протягом її діяльності змінювався, в основному після обрання з`їздом суддів України нових членів ВРП. Проте ВРП фактично набула б повноважень з 06 березня 2018 року (частина дев`ята статті 131 Конституції України).

На переконання ОСОБА_3 , оскаржуване рішення ВРП є необґрунтованим та немотивованим. Скаржник як слідчий суддя не допустив жодних порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, що стали підставами дисциплінарних скарг прокурорів, діяв виключно на виконання дискреційних повноважень, спрямованих на дотримання прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, проте був притягнутий до дисциплінарної відповідальності внаслідок неправильного тлумачення вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Скаржник також зазначив, що підстави дисциплінарної відповідальності є неналежними, оскільки ні рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, ні рішення ВРП не містить посилань на конкретне порушення, в рішеннях не вказано прізвища осіб, права яких порушив скаржник. На думку ОСОБА_3 , підстави дисциплінарної відповідальності, на які послалася ВРП, зокрема, істотні порушення під час здійснення правосуддя, створення перешкод для учасників судового процесу, можуть бути застосовані виключно до осіб, які здійснюють правосуддя в ході судового засідання (статті 319, 321 КПК України) та не можуть застосовуватись до осіб, які здійснюють контроль на стадії досудового розслідування.

Крім цього, дисциплінарний орган ВРП під час обрання ОСОБА_3 виду дисциплінарного стягнення не дотримався принципу пропорційності, визначеного частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VII, та застосував найбільш суворе дисциплінарне стягнення, що залишилося поза увагою ВРП.

Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

28 грудня 2018 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З приводу доводів, викладених у скарзі судді до Великої Палати Верховного Суду, ВРП зазначила, що питання правомірності задоволення скарг на бездіяльність прокурора не оцінювалося її Дисциплінарною палатою і не було предметом оцінки ВРП. Водночас важливим є те, як діяв слідчий суддя ОСОБА_3 під час розгляду скарг на бездіяльність прокурора та при постановленні ним ухвал у справах № 335/4083/17, № 335/3006/17. ВРП не оцінювала зміст судових рішень, а досліджувала та оцінювала висновки її Дисциплінарної палати та дії судді в контексті дотримання ним встановлених Конституцією України, процесуальним та спеціальним законодавством прав, обов`язків і компетенцій під час розгляду скарг та при постановленні ухвал. У цій конкретній справі важливим для кваліфікації дій судді є його власне ставлення до обставин, що досліджуються, та встановлення відповідності дій судді основним принципам правосуддя. Висновки рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо оцінки дій судді ОСОБА_3 відповідають позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленій у листі від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», у якому зазначено, що пункт 1 частини першої статті 303 КПК України дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ВРП просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, виступи скаржника, представників скаржника та ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.