Постанова ВГСУ від 31.08.2016 року у справі №910/1387/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 910/1387/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "СВ Групп Консалт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. у справі господарського суду№910/1387/16 міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СВ Групп Консалт"допублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 212 393,07грн. пр. Панчук Ю.Ю. - дов. №2 від 01.01.16р. пр. Пилипець А.Ю. - дов. №1264 від 28.12.15р.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Групп Консалт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 212393,07грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2016р. (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. (судді Ропій Л.М., Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Групп Консалт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договори добровільного комплексного страхування на транспорті №016313/4002/0000041 (далі - договір страхування №41) та №016345/4002/0000006 (далі - договір страхування №6).

Відповідно до умов договорів страхування №№41 та 6 позивач є страхувальником, та вигодонабувачем, а відповідач - страховиком; строк дії договору з 00год. 00.хв. 14.03.2012р. до 24год. 00хв. 13.03.2013р.

Згідно із п.1.1 договору страхування №41, із урахуванням додаткової угоди №1 від 19.03.2012р., дані застрахованого транспортного засобу: Nissan Almera Classic рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.1.1 договору страхування №6, з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.03.2012р., дані застрахованого транспортного засобу: Nissan Almera Classic, рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Також, умовами договорів страхування №41 та №6 передбачено вид страхування, а саме: добровільне страхування наземного транспорту; страхові ризики: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки.

У позовній заяві позивач посилався на те, що 05.02.2013р. стався страховий випадок - обидва автомобілі були викрадені, що підтверджується наданою копією вироку Київського районного суду м.Одеси від 11.09.2014р. у справі №520/10869/13-к провадження №1-кп/520/49/14.

У вироку встановлено, що 21.01.2013р. ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, з метою незаконного заволодіння транспортними засобами під видом прокату, уклав з директором ТОВ "СВ Групп Консалт" ОСОБА_4 договір прокату автомобілів, згідно із яким йому було передано у тимчасове користування два автомобілі марок "Нісан Алмера Класік" д/н НОМЕР_2 та "Нісан Алмера Класік" д/н НОМЕР_3, без права передачі іншим особам, які ОСОБА_3 зобов'язався повернути в строк до 21.02.2013р.

При цьому, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа наміру на виконання умов договору не мали; реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, разом з невстановленими слідством особами, після укладання зазначеного договору, в зазначений в договорі строк автомобілі власнику не повернули; таким чином, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи незаконно заволоділи транспортними засобами марок "Нісан Алмера Класік" д/н НОМЕР_2, вартістю 102293,18грн. та "Нісан Алмера Класік" д/н НОМЕР_1, які перебували на балансі ТОВ "СВ Групп Консалт", вартістю 114434,49грн., чим заподіяли ТОВ "СВ Групп Консалт" в особі ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 216727,46грн.

На підставі ст.ст.368, 370, 374 КПК України, ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України та призначено йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільний позов ТОВ "СВ Групп Консалт" в особі потерпілого ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 300727,67грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014р. вирок районного суду м. Одеси від 11.09.2014р. залишено без змін.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача із заявами від 06.02.2013р. про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з викраденням (угоном), що сталося 05.02.2013р. з автомобілем марки Нісан Альмерс Класік д/н НОМЕР_2, застрахованого за договором страхування №6, та із автомобілем марки Нісан Альмерс Класік д/н НОМЕР_1, застрахованого за договором страхування №41.

Відповідач листами від 15.05.2013р. повідомив позивачу про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідно до п.4.1.1 договорів добровільного страхування виключенням із страхових випадків є заволодіння ТЗ та/або набуття права власності на ТЗ шляхом обману, шахрайства, зловживання довірою, тощо, включаючи випадки неповернення ТЗ, що був переданий іншій особі, згідно із відповідним договором, довіреністю або іншим чином в користування, на збереження, для ремонту, для продажу, оренду, прокат, лізинг, чи з іншою метою.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п.2.2 договорів страхування №6, №41 "Визначення термінів" незаконне заволодіння транспортним засобом - вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення способом грабежу, крадіжки, розбою транспортного засобу у власника чи користувача транспортного засобу всупереч їх волі.