ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2016 року Справа № 914/3372/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№ 914/3372/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Граф"простягнення 71063,19 грн за участю представників:позивачаОстапець Н.В. - предст., дов. від 30.05.2016відповідачаЧорній О.Б. - предст., дов. від 06.01.2016
ВСТАНОВИВ:
22.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Граф" заборгованості у сумі 71063,19 грн. (в тому числі 39000 грн основного боргу, 3992,95 грн пені, 1746,99 грн річних, 26323,25 грн інфляційної складової), посилаючись на необґрунтовану відмову відповідача повернути суму попередньої оплати в межах позадоговірних відносин за постачання обладнання та на приписи статей 610, 611, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що між сторонами існували договірні зобов'язання і позивач перерахував передплату за товар саме за договором поставки; поставлений товар позивач не оплатив у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2015 (суддя Артимович В.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (судді: Мельник Г.І. - головуючий, Кравчук Н.М., Матущак О.І.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення вимог статей 4-2, 4-3, 22, 33, 41, 43 Господарського процесуального кодексу України суд не врахував право сторін подавати докази і доводити обставини, на які вони посилаються, в призначенні експертизи суд апеляційної інстанції відмовив безпідставно та в порушення принципу рівності сторін взяв до уваги лише доводи відповідача; в порушення вимог статті 244 Цивільного кодексу України суд не з'ясував існування документів, що підтверджують наявність у особи, що підписала договір та видаткову накладну, будь-яких повноважень на вчинення таких дій; місцевий господарський суд прийняв рішення у засіданні, про час та місце якого позивач не був повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.
Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, заперечивши усно у судовому засіданні її доводи, просив суд залишити прийняті у справі рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач, постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Граф") виставив позивачу, одержувачу (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро") рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 13.02.2014, отриману електронним зв'язком, на отримання обладнання (програматор UTP-10 "МАТТ", завантажувач даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT PACK. тип RED), дійсний до сплати до 22.03.2014.
Позивач сплатив 39000 грн на поточний рахунок відповідача за платіжним дорученням від 18.03.2014 № 46 за обладнання (програматор UTP-10 "МАТТ", завантажувач даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT PACK. тип RED) з призначенням платежу оплата за обладнання згідно з рахунком № 11 від 13.02.2014.
Разом з тим, суд встановив, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 17.03.2014 на отримання обладнання (програматор UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, завантажувач даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT), дійсну до сплати до 27.03.2014, підписану та скріплену печаткою відповідача, видав позивачу видаткову накладну № РН-0000021 від 17.03.2014 відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000011 від 17.03.2014 щодо поставки обладнання (програматор UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, завантажувач даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT); накладна підписана отримувачем - директором ОСОБА_8 (з 11.02.2013 є керівником позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.10.2015 № 21317866) та постачальником - директором ОСОБА_9 (який з 30.12.2010 є підписантом (особою, яка має право від імені юридичної особи вчиняти дії без довіреності) відповідача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.10.2015 №21313324), скріплена печаткою постачальника.
Відповідач склав податкову накладну № 7 від 17.03.2014 на загальну суму 57490,00 грн., в тому числі ПДВ 9581,67 грн., у якій зазначено вид цивільно-правового договору - договір поставки № 38625944 від 17.03.2014, включив суму податку на додану вартість до податкової звітності, що підтверджується розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Суд оглянув у судовому засіданні оригінал договору поставки № 38625944 від 17.03.2014, підписаного уповноваженими особами сторін - директором ОСОБА_8 (з 11.02.2013 є керівником позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.10.2015 № 21317866) та постачальником - директором ОСОБА_9 , скріпленого зі сторони відповідача круглою печаткою, а зі сторони позивача - печаткою, нанесеною шляхом фотокопіювання чи сканування. За умовами договору предметом поставки є обладнання (програматор UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, завантажувач даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT), вартість якого становить 57490 грн. на умовах попередньої оплати.
Суд також встановив, що 28.05.2014 Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро" (Замовник) уклали Договір про надання послуг № 220-В80/14, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний виконати послугу, а саме, здійснити державну метрологічну атестацію тахотестера UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, виконання якого підтверджується Актом № 220-В80/14 від 28.05.2014 здачі-приймання робіт; рахунок-фактура № СФ-0000011 від 17.03.2014 містить посилання щодо отримання обладнання - програматора UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, завантажувача даних TachoDrive, програмне забезпечення TACHOMATT, а саме, програматора UTP-10 "МАТТ" 105.07.02.958, метрологічну атестацію якого здійснено за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-транспортна фірма "Транс Агро" за договором про надання послуг № 220-В80/14 від 28.05.2014.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що між сторонами склалися правовідносини за договором поставки, грошові кошти у розмірі 39000,00 грн сплачено як часткову оплату (аванс) за обладнання, визначене у видатковій накладній № РН-0000021 від 17.03.2014, отримання якого позивачем від відповідача підтверджується діями самого позивача при укладенні договору про надання послуг № 220-В80/14.
В суді апеляційної інстанції позивач заявив клопотання про призначення судових почеркознавчої та технічної експертизи наданих відповідачем видаткової накладної та договору поставки для з'ясування питання чи виконано підписи на цих документах директором позивача ОСОБА_8 чи іншою особою, яким способом нанесено відтиск печатки позивача на цих документах та чи нанесено відтиск печатки печаткою позивача; в обґрунтування звернення з цим клопотанням до суду апеляційної інстанції позивач повідомив, що довідався про існування вказаних документів з рішення місцевого господарського суду від 10.12.2015.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертиз, як такого, що спрямоване на з'ясування обставин щодо справжності підпису конкретної посадової особи позивача, а не на встановлення чи спростування відповідних повноважень у особи, яка вчинила підпис на наданих документах; також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності є достатніми для вирішення спору, а рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам матеріального та процесуального законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено права та обов'язки сторін; сторони мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань та доводів інших учасників судового процесу. Водночас сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Судова колегія констатує, що місцевий господарський суд розглядав даний спір понад два місяці, неодноразово відкладаючи розгляд справи, ухвалою про порушення провадження у справі визнавав участь представників сторін (у тому числі й позивача) обов'язковою, направляв сторонам копії ухвал з інформацією про дату, час та місце судових засідань, зобов'язав відповідача направити позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, про виконання чого відповідач надав документи органу поштового зв'язку від 13.11.2015, витребував від іншої юридичної особи додаткові докази, оглядав та оцінював оригінали договору та інших документів, що відображено у протоколі судового засідання.
В свою чергу позивач подав клопотання про проведення засідання суду, призначеного на 28.10.2015, без участі його представника, правом знайомитися з матеріалами справи, надавати заперечення проти доводів відповідача, позивач не скористався, надані відповідачем докази не заперечив та не спростував, вимоги про проведення експертизи наданих документів не заявляв; поштовий конверт (а.с. 78), скерований позивачу на адресу 69002, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 16, зазначену в позові, повернуто Господарському суду Львівської області за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою органу поштового зв'язку ф20.
Сервіси для юристів