Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №908/6157/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 908/6157/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№ 908/6157/15Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МП ПМК"доПриватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"про стягнення 1041219,10 грн.за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "МП ПМК" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" 1041219,10 грн., з яких 1004400 грн. заборгованості за поставлений товар, 23610,28 грн. пені, 6769,65 грн. суми інфляційних втрат, 6439,17 грн. трьох відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору обов'язку сплатити кошти та на приписи статей 526, 549, 551, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач не надав письмових пояснень по суті позову, натомість 14.01.2016 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до повернення матеріалів справи зі Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області та направити матеріали справи до Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області для перевірки в рамках кримінального провадження наявності чи відсутності факту поставки позивачем відповідачу товару за договором, який був у використанні, невідповідності товару вимогам щодо якості, встановлення порушень діючого валютного та податкового законодавства і в залежності від встановленого наявність/відсутність в діях сторін договору ознак, переслідуваних у кримінальному порядку.

Також 28.01.2016 відповідач подав інше клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на розгляд судом в порядку кримінального провадження справи за звинуваченням службової особи Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", тобто, відповідача у справі, у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні під час складання тексту договору поставки з позивачем.

Позивач заперечив проти зупинення провадження у справі, зазначивши, що питання вчинення злочину посадовою особою відповідача не позбавляють відповідача від виконання обов'язку за укладеним та виконаним належним чином договором та не впливають на розгляд даної справи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2016 (суддя Смірнов О.Г.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1004400 грн. заборгованості за поставлений товар, 23610,28 грн. пені, 6769,65 грн. суми інфляційних втрат, 6439,17 грн. трьох відсотків річних, 15618, 29 грн. витрат зі сплати судового збору, 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (судді: Стойка О.В. - головуючий, Бойченко К.І., Попков Д.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального права, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: суди порушили приписи частин першої та другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України та не зупинив провадження у справі за наявності судового розгляду кримінальної справи, факти, встановлені у якій, мають преюдиціальне значення відповідно до частин третьої та четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав матеріали даної справи правоохоронним органам для перевірки в рамках іншого кримінального провадження; суди не врахували, що при визначенні ціни отриманого товару мало місце кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим відповідач не згоден з ціною товару; в матеріалах справи відсутні належні докази понесення позивачем витрат з оплати послуг адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги у цій справі; позивач не виконав вимоги ухвали суду та не надав витребувані судом оригінали доказів, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника; до Вищого господарського суду України надійшла заява від позивача про неможливість бути присутнім у судовому засіданні, в якій заявник просив суд здійснити розгляд касаційної скарги без його участі.

У відзиві відхилено доводи касаційної скарги, як необґрунтовані, позивач просить суд залишити прийняті у справі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 сторони уклали договір поставки № 140386, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався у 2014 році поставити відповідачу товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до пункту 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з підпунктами 1.2, 1.3, 3.3, 3.5 договору, кількість, ціна, найменування (номенклатура, асортимент) товарів зазначається у специфікації.

Пунктом 4.2 договору встановлений строк оплати поставленого товару протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акта приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів.

На виконання умов договору 27.10.2014 сторони підписали специфікацію на загальну суму 1171800,00 грн разом з ПДВ, якою узгодили поставку вводів ККР за кодом 30.20.4 в загальній кількості 28 шт. за ціною 34875,00 грн. за одиницю без ПДВ.

Суд також встановив, що факт отримання відповідачем товару на загальну суму 1004400,00 грн підтверджується видатковими накладними: № РН-331 від 27.10.2014 на суму 669600,00 грн. з ПДВ, № РН-349 від 17.12.2014 на суму 334800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортними накладними № 450 від 27.10.2014, № 562 від 17.12.2014, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Для оплати поставленого товару позивач у відповідності до умов договору виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000188 від 27.10.2014 на суму 669600,00 грн. та № СФ-0000207 від 17.12.2014 на суму 334800,00грн., засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи.

Сторонами 25.05.2015 підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі товару за договором, чим розпочався перебіг строку оплати за отриманий товар.

Обставини щодо факту укладення договору, належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару за спірними накладними, отримання його останнім без претензій та зауважень, настання моменту порушення права позивача на отримання оплати за спірний товар після перебігу 90-денного строку (банківських днів) з дати підписання актів прийому-передачі товару, тобто з 01.10.2015, також встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 у справі № 908/3598/15, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором поставки підтверджено наявними матеріалами справи та оригіналами документів, оглянутими в судовому засіданні; перебіг строку оплати за поставлений товар розпочинається з 25.05.2015, а прострочка платежу настала 01.10.2015; перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, річних та інфляційних втрат, суд також визнав його вірним та, відтак, задовольнив позовні вимоги.

На підставі наданого позивачем договору про надання юридичних послуг, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, акта приймання-передачі послуг, платіжного доручення про сплату 10000 грн суд також відшкодував позивачу за рахунок відповідача судові витрати на послуги адвоката.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд вказав, що: наявність чи відсутність поставки товару за договором № 140386 від 27.10.2014 суд має можливість встановити самостійно в межах розгляду господарського спору, а дослідження інших питань щодо порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства не входить до предмету доказування; факти, які будуть встановлені при вирішенні кримінальної справи № 1-кп/331/575/2015, матимуть преюдиціальне значення лише щодо питання наявності чи відсутності діяння, передбаченого частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, у діях посадової особи відповідача ОСОБА_6 та факту вчинення вказаного діяння цією особою, що не впливає на збирання та оцінку доказів у даній справі. Також суд взяв до уваги наявність у кримінальному провадженні цивільного позову відповідача до ОСОБА_6 про стягнення з останнього 628400 грн.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги з тих мотивів, що підстав для неможливості розгляду даної справи судом не встановлено, а висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на належним чином встановлених обставинах справи.

Судова колегія відзначає, що за змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.