Постанова ВГСУ від 31.03.2016 року у справі №914/2735/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 914/2735/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Грека Б.Мрозглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" від позивача: Бондаренко Д.В. від відповідача: Лозовицький М.С.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі№ 914/2735/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"простягнення пені, річних та інфляційних витрат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі відповідач) про стягнення з відповідача пені - 36 430 грн.; 3460,74 грн. - 3% річних.; 19 007, 69 грн. інфляції (див уточнені позовні вимоги (т.1 а.с. 121-124)).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року позовні вимоги були задоволені.

Суд прийшов до висновку про те, що відповідачем порушені умови укладених між сторонами договорів поставки щодо виконання грошового зобов'язання за ними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позову про стягнення 19 007, 69 грн. інфляційних витрат та 10 929 грн. - пені. Пункт 3 (2) резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 25 501 грн. - пені; 3 460 грн. - 3% річних.

Судом апеляційної інстанції зменшено розмір пені, з посиланням на те, що відповідач є стратегічно важливим підприємством та знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Що стосується відмови в задоволенні інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що прострочка відповідача щодо оплати товару починається з 16.05.2015 року і має бути застосований індекс інфляції за червень 2015 року в розмірі 100,4 % і за липень 2015 року в розмірі 99%, які разом становлять 99,4% тобто є дефляційними.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті постанови апеляційної інстанції, судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

19.01.2015 року між сторонами у справі (позивач - постачальник, відповідач - покупець) був укладений договір поставки № Д-008 (далі Договір 1 (т.1 а.с. 17-30)).

Згідно Договору 1 постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, код ДК 24.10.7 (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною погодженою сторонами у цьому договорі і специфікаціях.

Відповідно до п. 5.4 Договору 1 розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача впродовж 5-ти робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 6.8 Договору 1 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від простроченої суми.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 49, 51) залучені видаткова накладна № 1 від 06.02.2015 року та довіреність № 41, згідно яких відповідач отримав від позивача продукцію за Договором 1 на загальну суму 645 252 грн. і, відповідно, до умов Договору 1 він повинен був її оплатити до 15.05.2015 року включно.

До матеріалів справи (т.2. а.с. 20-29) залучено графік роботи відповідача.

Як свідчать матеріали справи 13.07.2015 року відповідачем був проведений повний розрахунок з позивачем і йому була виплачена заборгованість в сумі 728 599 , 93 грн..

Згідно уточненого розрахунку позивача (т.1 а.с. 124) відповідачу нараховано за період з 15.05.2015 року по 01.07.2015 року витрати від інфляції у розмірі 19 007, 69 грн. за травень -червень 2015 року, в яких індекс інфляції складав 102,2 % та 100,4 % за порушення умов Договору 1.

02.02.2015 року між сторонами у справі було укладено договір поставки ППП /Д-0202/1 позивач - постачальник, відповідач - покупець) (далі Договір 2 (т.1 а.с.33-46)).

Згідно Договору 2 постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, код ДК 25.94.1 (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною погодженою сторонами у цьому договорі і специфікаціях.

Відповідно до п. 5.4 Договору 2 розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача впродовж 5-ти робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 6.8 Договору 1 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від простроченої суми.

До матеріалів справи залучена видаткова накладна № 2 від 06.02.2015 року та довіреність № 41 (т.1 а.с. 50-51), які свідчать про те, що представником відповідача була отримана продукція, поставка якої передбачена Договором 2 і, відповідно, до умов Договору 2 відповідач повинен був її оплатити до 15.05.2016 року включно.

Судами обґрунтовано зроблено висновок про те, що у даному випадку відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і відповідно до умов договорів з нього підлягає стягненню пеня.