Постанова ВГСУ від 31.03.2016 року у справі №904/6692/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 904/6692/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівЯценко О.В., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 904/6692/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №68 "Мирний" провизнання правочину недійсним та стягнення збитків у розмірі 12 678,56 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаХізрієв Х.М. - - відповідачаКорольов Г.Л.

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" звернулося Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний", в якій просило суд визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" договір оренди нежитлових приміщень від 31.12.2008 та стягнути з відповідача на свою користь 12 678, 56 грн. збитків.

Позов мотивований тим, що правочин вчинено під впливом обману, внаслідок чого позивач поніс збитки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2015 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (головуючий Подобєд І.М., судді: Величко Н.Л., Іванов О.Г.) в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані недоведеністю та необґрунтованістю позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 31.12.2008 між Житлово-будівельним кооперативом № 68 "Мирний" (правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний"), як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант", як Орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень (а.с. 38-41, т. 1).

За умовами цього договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду у буд. № 10, на першому поверсі, загальною площею 50 м кв. і яке позначене на плані, що додається до цього договору (надалі іменується "орендоване майно") для використання його під офіс, склад. Строк оренди за договором становив 11,5 місяців (пункт 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. вказаного договору, Орендодавець протягом тижня з дня набрання чинності цим Договором передає, а Орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.

В матеріалах справи відсутній акт передачі орендованого майна від Орендаря до Орендодавця, проте сторони не заперечують факту отримання позивачем у користування вказаного приміщення та його використання певний час.

Надані позивачем банківські виписки (а.с. 42-50, т. 1) підтверджують перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у якості плати за оренду приміщення згідно договору б/н від 31.12.2008: за квітень 2009 року - в сумі 887,80 грн., за травень 2009 року - в сумі 908,58 грн., за червень 2009 року - в сумі 908,58 грн., за липень 2009 року - в сумі 908,58 грн., за серпень 2009 року - в сумі 908,58 грн., за вересень 2009 року - в сумі 908,58 грн. за жовтень 2009 року - в сумі 908,58 грн., а всього на загальну суму 6 339,28 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень від 31.12.2008 фактично виконувався його сторонами.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" про визнання недійсним зазначеного договору заявлений з тієї підстави, що правочин був вчинений під впливом обману. Позивач вважає, що відповідач, як одна із сторін правочину, навмисно ввів другу сторону (позивача) в оману, не повідомивши про те, що орендоване приміщення не є його власністю. Сплачені позивачем на виконання цього договору грошові кошти визначені останнім як такі, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави. У зв'язку із цим позивач вважає, що договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" має бути визнаний недійсним у судовому порядку, а відповідач, як сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати позивачу, як другій стороні, збитки у подвійному розмірі.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач послався на те, що він є власником орендованого позивачем майна, однак право власності на нього оформлено не було. Наданими до матеріалів справи документами підтверджується факт законного володіння, користування та розпорядження приміщенням, що було передано позивачу в оренду. Крім того, відповідач просив суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 204 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.