Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №927/741/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 927/741/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 06.02.2014 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 рокуу справі №927/741/13 господарського суду Чернігівської областіза позовомОСОБА_4до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкодиза участю представників сторін: ОСОБА_4, від ОСОБА_4 - ОСОБА_5 дов. № 58 від 02.02.2015 року, від ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" - Ковальчук О.О. дов. № 10-06/14-01 від 10.06.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, Позивач) звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (далі - ТОВ "Ніжин Тепло Мережі", Відповідач) про стягнення 201,70 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 41018,40 грн. середнього заробітку за увесь час затримки виплат та 3 441 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № 927/741/13, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року рішення господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № 927/741/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.02.2013 року у справі № 927/741/13 (суддя - Івченко С.М.) позов ОСОБА_4 задоволено частково, з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" на користь ОСОБА_4 стягнуто 201,70 грн. відшкодування надлишково утриманих сум податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року у справі № 927/741/13 (головуючий суддя - Тищенко А.І.; суддя - Михальська Ю.Б., суддя - Отрюх Б.В.) рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2014 року у справі № 927/741/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.02.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року у справі № 927/741/13, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування посилалася на порушення норм процесуального та матеріального права.

Касаційна скарга була мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 116, 117, 233, 2371 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. ст. 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 року у справі № 927/741/13 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2014 року у справі № 927/741/13 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.02.2015 року у справі № 927/741/13 заяву ОСОБА_4 задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2014 року у справі № 927/741/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Верховним Судом України зазначено, що залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Висновок суду касаційної інстанції про початок перебігу строку звернення до суду з моменту підписання наказу та розрахунку при звільненні є помилковим, оскільки у день звільнення не було проведено фактичного розрахунку з позивачкою та виплати всіх належних їй сум.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2015 року у справі № 927/741/13 касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2015 року.

ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 201 грн. 70 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 11.09.2012 року по 31.03.2015 року в сумі 162 807 грн. 60 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 441 грн.00 коп. Всього на загальну суму 166 450 грн. 30 коп.

ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року у справі № 927/741/13 залишити без змін.

В судовому засіданні 17.03.2015 року, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 31.03.2015 року.

31.03.2015 року колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши при новому розгляді рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року у справі № 927/741/13 на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, врахувавши висновки Верхового Суду України згідно постанови від 04.02.2015 року у даній справі, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом, ОСОБА_4 (враховуючи заяви про уточнення і збільшення розміру позовних вимог) посилалася на порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, яке полягало у затримці виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, оскільки така виплата фактично була здійснена не в момент звільнення (10.09.2012 року), а лише 19.02.2013 року, що відповідно до ст. 117 КЗпП України є підставою для стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій вказується, що позивачка пропустила строки звернення до суду, оскільки таке право у неї виникло з 11.09.2012 року, тобто з моменту звільнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебувала з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" у трудових відносинах, з 27.05.2007 року працювала на посаді головного бухгалтера, 10.09.2012 року - звільнена з підприємства відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

В наказі про звільнення № 59-к від 10.09.2012 року зазначено про виплату ОСОБА_4 грошової компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 24.05.2011 року по 09.08.2012 року із розрахунку 28 календарних днів, про що позивачка була повідомлена, що підтверджується її підписом на зворотній стороні наказу.

З розрахункового листка зарплати ОСОБА_4 вбачається, що за вересень 2012 року при звільненні позивачці відповідачем здійснено нарахування 6751,29 грн. компенсації за 37 календарних днів невикористаної відпустки. Нарахування та виплата такої компенсації позивачкою не заперечувалося.

За письмовим зверненням позивачки від 18.02.2013 року відповідач листом від 19.01.2013 року № 01-07/261 повідомив, що їй помилково недонарахована сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні ще за 30 календарних днів перерахована позивачці на картковий рахунок, відкритий у банку "Демарк".

Додаткове донарахування відповідачем за 30 календарних днів компенсації за невикористану відпустку та перерахування її на картковий рахунок позивачкою не заперечувалося. Згідно виписки банку "Демарк" за 20.02.2013 року на картковий рахунок ОСОБА_4 зараховано 4679,16 грн.