ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року Справа № 922/4505/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиСєвєродонецької міської ради Луганської областіна постановувід 29.01.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/4505/14господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доСєвєродонецької міської ради Луганської областіпровизнання недійсною додаткової угодив судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Ольшанченко В.І.) від 12.11.2014 у справі № 922/4505/14 в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Шевель О.В., судді - Крестьянінов О.О., Шутенко І.А.) від 29.01.2015 у справі № 922/4505/14 рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2014 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсною з дня підписання додаткову угоду від 29.06.2011 №441290004000131 до договору оренди землі від 08.09.2009 №040941900322, укладену між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м.Сєвєродонецьк Луганської області, та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області; стягнуто з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1 218,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області та 609,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №922/4505/14, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2014 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.202, 207, 236, 256, 261, 267 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець (далі ФОП) ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсною додаткової угоди від 29.06.2011 №441290004000131 до договору оренди землі від 08.09.2009 №040941900322. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких спірна додаткова угода не відповідає чинному рішенню відповідача №1212 від 19.01.1998, оскільки ґрунтується на протиправному та скасованому рішенні відповідача №431 від 29.03.2011.
Судами встановлено таке.
08.09.2009 між сторонами був укладений договір №040941900322 оренди землі (надалі - договір оренди), за яким орендодавець (відповідач) на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №3404 від 20.08.2009 надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під об'єкт незавершеного будівництва, готовність 55%), кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1630 га, нормативна оцінка якої становить на період будівництва 87335,40 грн, після завершення будівництва 436709,60 грн, строком на 25 років по 25 квітня 2034 року включно.
14.10.2009 договір оренди був зареєстрований у земельному кадастрі за №040941900322.
Земельна ділянка була передана у користування відповідачу, що підтверджується копією акта передачі-прийняття земельної ділянки в натурі, підписаного сторонами без зауважень.
На час укладення сторонами вищевказаного договору діяла нормативна оцінка земель, затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" (далі - рішення №1212 від 19.01.1998).
29.06.2011 сторонами була підписана додаткова угода №441290004000131 до договору оренди (далі - додаткова угода від 29.06.2011), якою на підставі рішення сесії міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" від 29.03.2011 №431 (далі - рішення №431 від 29.03.2011) змінено (збільшено) нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 та розмір орендної плати з 01.07.2011.
Дана додаткова угода була зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 04.07.2011 за №441290004000131.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення №431 від 29.03.2011.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 №К/9991/65360/12 задоволено касаційну скаргу ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1227/3807/2012 (якою було скасовано постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 та у задоволенні позову відмовлено), залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012.
Таким чином, 01.04.2014 набрав чинності судовий акт, згідно з яким рішення №431 від 29.03.2011 (на підставі якого укладено додаткову угоду від 29.06.11) скасовано як протиправне.
Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, місцевий господарський суд, із посиланням на ст.236 ЦК України та ст.207 ГК України, зазначив, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє, а відтак позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсною додаткової угоди з дня підписання є безпідставними та необґрунтованими. Разом з тим, місцевим господарським судом застосовано позовну давність та зазначено в оскаржуваному рішенні, що додаткова угода набрала чинності з дати її реєстрації у Держкомземі - 04.07.2011, а позовна заява подана позивачем 06.10.2014, тобто після спливу строку позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із такого.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, до предмету доказування входить відповідність додаткової угоди від 29.06.2011 вимогам законодавства на момент її вчинення, тобто на 29.06.2011.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Сервіси для юристів