ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року Справа № 914/3840/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 03.02.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/3840/14 господарського суду Львівської областіза позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської радипростягнення заборгованості 4 010631,90 грн. за договором №13/3937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012за участю представників:
позивача: Кость О.Г., дов. від 18.04.2014 №14-105;
відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2014 (суддя Р. Кидисюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (судді М. Желік, Т. Костів, Р. Марко) позов задоволено частково, стягнуто КП "Дрогобичтеплоенерго" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 3171754,66 грн. основного боргу за договором №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року, 187 290,81 грн. пені, 383 137,41 грн. інфляційних нарахувань, 81 158,22 грн. 3 % річних та 73080,00 грн. судового збору. Задоволено клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки до 50%.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами ПАТ НАК "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 в частині зменшення розміру пені на 50%. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП "Дрогобичтеплоенерго" 187290,81 грн. в іншій частині оскаржувані рішення та постанову залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст. 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерно" укладено договір № 13/2937-БО-21 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природній газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 7100 тис. куб.м. Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (п. 5.1. договору).
Сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Факт приймання-передачі природного газу згідно договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 року (всього на суму 2 947 322,00 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 2 440 647,21 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 2 641 274,36 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 852 528,96 грн.), від 31.10.2013 року (всього на суму 681 393,00 грн.), від 30.11.2013 року (всього на суму 1 727 574,62 грн.), та від 31.12.2013 року (всього на суму 2 662 791,68 грн.).
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
У свою чергу відповідач не здійснив повної оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
З посиланням на ст.ст. 692,712,174 ЦК України суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3171754,66 грн. основного боргу за договором №13/2937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 року, 374 581,62 грн. пені, 383 137,41 грн. інфляційних нарахувань, 81 158,22 грн. 3 % річних.
У своєму клопотанні (вх.№52184/14 від 02.12.2014 р.) відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %. Дане клопотання обґрунтовується складним фінансовим становищем відповідача, який зазначив, що несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем відбулося з вини держави, оскільки відшкодування державою різниці в тарифах здійснюється із значним запізненням (більше року). Зокрема, за 2013 рік залишається невідшкодованою різниця в тарифах на суму 8 813 627 гривень. За 2014 рік заборгованість по різниці в тарифах становить 6 032 336 гривень. Стягнення неустойки спричинить додаткове збільшення збитків відповідача, які не матимуть жодних джерел для їх покриття.
Враховуючи надані відповідачем пояснення, беручи до уваги вчинення відповідачем дій для погашення заборгованості (за поставлений газ в розмірі 13 953 531,83 гривень відповідач оплатив 10 781 777,17 гривень) суди задовольнили клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 50 %. Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені були задоволені у розмірі 187 290,81 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині зменшення пред'явленої до стягнення суми пені, колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).
Судами встановлено, що відповідачем вживаються усі можливі дії по стягненню дебіторської заборгованості. Так у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області подано 88 заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання з фізичних осіб на суму 616 тис. грн., на виконанні у ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції знаходиться 267 виконавчих проваджень про стягнення на користь відповідача 1922,4 тис. грн.
Сервіси для юристів