ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року Справа № 910/11387/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі№ 910/11387/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" до 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" провизнання договору недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача 1: Ковтун А.В., дов. № 09-32/336 від 12.05.2014
- відповідача 2: Вабіщевич Т.В., дов. б/н від 20.06.2014
В С Т А Н О В И В:
У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Авіс Фінанс" договору відступлення права вимоги № 39/246 від 03.04.2014 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-65/11 від 26.10.2011.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі №910/11387/14 (у складі головуючого судді Яковенко А.В., суддів Босого В.П., Івченка А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 (у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.) було відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "ТС Обжора" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 517, ст.ст. 1077-1079 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі №910/11387/14 і прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Сумське АТП-15927" і прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "ТС Обжора" задовольнити в повному обсязі.
Від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу, вважають доводи касаційної скарги необґрунтованими, просять відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові акти.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.10.2011 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ТС Обжора" (як позичальником) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11, за умовами якого банк за наявності власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит в грошовій формі шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не може перевищувати 17 200 000,00 грн (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, та виконати інші обов'язки, що витікають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені договором (п. 2.1. кредитного договору).
Згідно з п. 4.3.9 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011 банк вправі укладати з третіми особами договори про отримання послуг щодо повернення позичальником заборгованості за отриманими кредитними коштами, а також передавати свої права по даному договору іншій особі шляхом продажу прав вимоги або укладення договору відступлення права вимоги, з передачею оригіналу цього договору, інших документів та інформації, необхідних такій особі для набуття та реалізації прав нового кредитора.
03.04.2014 між банком та ТОВ "Авіс Фінанс" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №39/246, за умовами п. 1.1 якого банк відступає новому кредитору належне банку право вимоги за наступним договором, що укладений між банком та позичальником: кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011 разом із договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору: договір про внесення змін №1 від 25.07.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011; договір про внесення змін від 17.01.2013 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011; договір про внесення змін №1 від 08.02.2013 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011.
Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. договору відступлення права вимоги банк зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту переходу права вимоги до нового кредитора повідомити позивача про здійснене відступлення права вимоги.
ПАТ "Промінвестбанк" на адресу ТОВ "ТС Обжора" направило повідомлення від 03.04.2014 за №180-08-01-3/39-3 про відступлення своїх прав за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011 на користь ТОВ "Авіс Фінанс".
На підставі ст.ст. 11, 202 - 204, 215, 216, 509, 516, 517, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "ТС Обжора" про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Авіс Фінанс" договору відступлення права вимоги № 39/246 від 03.04.2014 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-65/11 від 26.10.2011.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншої особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 39/246 від 03.04.2014, оскільки положення статей 516, 517 Цивільного кодексу України стосуються порядку повідомлення боржника та виконання обов'язків у разі заміни кредитора у зобов'язанні.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Авіс Фінанс" видано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, свідоцтво серії ФК №352 від 13.11.2012 про реєстрацію фінансової установи. Згідно додатку до вказаного свідоцтва, ТОВ "Авіс-Фінанс", як фінансова установа, має право без отримання ліцензій/дозволів надавати позики, гарантії, поручительства, залучати фінансові активи юридичних осіб із зобов'язанням наступного їх повернення, здійснювати факторинг, фінансовий лізинг та надавати фінансові кредити за рахунок власних коштів.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача щодо укладення договору відступлення права вимоги № 39/246 від 03.04.2014 з порушенням ст. 1077-1079 Цивільного кодексу України і за відсутності банківської ліцензії, і суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 39/246 від 03.04.2014 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-65/11 від 26.10.2011.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/11387/14.
Сервіси для юристів