ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року Справа № 904/4056/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015у справі№ 904/4056/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" стягнення 440 891,01 грн та за зустрічним позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 1. Приватного виробничо - комерційного підприємства "Дуо" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" визнання договорів факторингу недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача (за первісним позовом): Протасов С.В., дов. б/н від 25.02.2013
- відповідача (за первісним позовом): не з'явилися
- відповідача 2 (за зустрічним позовом): не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення заборгованості в розмірі 405 000,00 грн основного боргу, 29 478,85 грн пені, 6 412,16 грн 3% річних.
09.07.2014 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" надійшов зустрічний позов до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Дуо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" про визнання недійсними договорів факторингу від 25.12.2013 та від 17.03.2014, укладених між ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" та ПВКП "Дуо".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 у справі №904/4056/14 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (у складі головуючого судді Джихур О.В., суддів Виноградник О.М., Лисенко О.М.), первісний позов задоволений частково, стягнуто з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" суму основного боргу в розмірі 405 000,00 грн, 6 412,16 грн - 3% річних, в решті позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема 11, 92, 203, 215, 235, 509, 512, 516, 526, 613, 854, 1077, 1081 Цивільного кодексу України, ст. 193 господарського кодексу України, ст. п. 5 ч. 1 ст. 1, п.п. 6, 9-1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 33, 34, 34, 79, 99, 101, 105 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №904/4056/14 і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити зустрічний позов та визнати недійсними договори факторингу від 25.12.2013 та від 17.03.2014, укладені між ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" та ПВКП "Дуо", а також відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" про стягнення з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" суми заборгованості за договором підряду в розмірі 405 000,00 грн, 29 478,85грн пені, 6 412,16 грн 3% річних.
Також скаржник просить зупинити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №904/4056/14 до закінчення їх перегляду в порядку касації.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє у задоволенні заяви про зупинення виконання судових рішень у зв'язку з його необґрунтованістю.
Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Еверест", та відповідач 1 - ПВКП "Дуо", не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
У судовому засіданні 31.03.2015 представник ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" заперечив проти доводів касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.07.2011 між ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (як замовником) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Дуо" (як виконавцем) укладено договір підряду №642 в редакції протоколу розбіжностей. Згідно предмету цього договору, замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на умовах, викладених у договорі та додаткових угодах до нього виконати визначені роботи, а саме: здійснити наплавку кранових коліс та реставрацію верхньої та нижньої подушок, відповідно до ДСТУ та креслень, визначених в договорі підряду та додаткових угодах до нього №1 від 30 червня 2011 р. та №2 від 24 січня 2012 р.
Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору № 642 від 09.07.2011 замовник здійснює розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт і отримання замовником рахунку та податкової накладної. Ціна є твердою та перегляду в сторону збільшення не передбачена протягом всього строку дії договору.
Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і скріпленням його печатками. Згідно додаткової угоди №2 від 24.01.2012, договір діє до 31.12.2012. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов'язань за договором, а також від оплати можливих штрафних санкцій, за порушення, в момент дії договору (п. 8.1).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне виробничо - комерційне підприємство "Дуо" виконало свої зобов'язання за договором і виконало роботи на загальну суму 405 000,00 грн, що підтверджується актами приймання передачі робіт № 1 від 04 січня 2013 р., № 20 від 10 квітня 2013 р., № 21 від 11 квітня 2013 р., № 22 від 12 квітня 2013 р., №1 від 08 січня 2014 р., № 2 від 09 січня 2014 р., № 3 від 10 січня 2014 р., № 14 від 21 лютого 2014 р., № 15 від 24 лютого 2014 р., № 15 від 25 лютого 2014 р., однак ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" не виконувало зобов'язання за договором № 642 від 09.07.2011 щодо розрахунків за виконані роботи.
25.12.2013 між ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" та ПВКП "Дуо" укладено договір факторингу, за умовами якого ПВКП "Дуо" (як клієнт) відступив ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" (як фактору) право грошової вимоги до боржника за зобов'язаннями зі сплати всіх боргів та сум інфляційної різниці по договору №642 від 09.06.2011 і які можуть виникнути по договору №642 від 09.06.2011 у майбутньому.
Згідно з п.п. 1.5, 2.1 договору факторингу від 25.12.2013 право грошової вимоги складається: із основного боргу в сумі 180 000 грн по актам прийому - передачі від 04 січня 2013 р. №1 на суму 45 000 грн, від 10 квітня 2013 р. №20 на суму 45 000 грн, від 11 квітня 2013 р. №21 на суму 45 000 грн, від 12 квітня 2013 р. №22 на суму 45 000 грн; відсотків, неустойки та інших сум права грошової вимоги до боржника, нарахованих за договором №642 від 09.06.2011 відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 4.1 договору факторингу розмір фінансування фактором клієнта становить 135 000 грн, які згідно з п.4.2 договору фактор зобов'язується протягом п'яти банківських днів після набуття чинності цим договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта. Вказана сума перерахована клієнту 25.12.2013, що підтверджується банківською випискою. Винагорода фактора становить 1 000 грн (п.4.3 договору факторингу в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2013).
17.03.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "Еверест" (як фактором) та ПВКП "Дуо" (як клієнтом) укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт відступив фактору право вимоги до боржника на підставі договору №642 від 09.06.2011, укладеного між клієнтом та ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб".
Згідно з п.п. 1.5, 2.1 договору факторинга від 17.03.2014 право грошової вимоги переданої фактору клієнтом складається із основного боргу в сумі 225 000 грн по актам прийому - передачі виконаних робіт від 08 січня 2014 р. №1 на суму 45 000 грн, від 09 січня 2014 р. №2 на суму 45 000 грн, від 10 січня 2014 р. №3 на суму 30 000 грн, від 21 лютого 2014 р. №14 на суму 45 000 грн, від 24 лютого 2014 р. №15 на суму 30 000 грн, від 25 лютого 2014 р. №16 на суму 30 000 грн; відсотків, неустойки та інших сум права грошової вимоги до боржника, нарахованих за договором №642 від 09.06.2011 відповідно до законодавства України.
Згідно з п.4.1 договору факторингу розмір фінансування фактором клієнта становить 168 750 грн, які згідно п.4.2 договору фактор зобов'язується протягом п'яти банківських днів після набуття чинності цим договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта. Вказана сума перерахована клієнту 18.03.2014, що підтверджується банківською випискою. Винагорода фактора становить 1 000 грн (п.4.3 договору факторингу).
Сервіси для юристів