ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2017 року Справа № 910/22795/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС", арбітражного керуючого Сомової І.В.на ухвалугосподарського суду міста Києва від 22.08.2016та постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 про виправлення описки) № 910/22795/15 господарського суду міста Києваза заявоюліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС", арбітражного керуючого Сомової І.В.доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС"провизнання правочину недійсниму межах справи№ 44/239-б господарського суду міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Алкід" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ДДК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС"провизнання банкрутомза участю представників сторін: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС" - арбітражний керуючий Сомова І.В., представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС" - Стороженко Б.В.
ВСТАНОВИВ :
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУДСЕРВІС" (далі - ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС"), арбітражний керуючий Сомова Ірина Вікторівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" (далі - ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС") і просила суд визнати недійсним на підставі статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та статей 203, 215 ЦК України договір купівлі-продажу б/н від 18.07.2011, укладений між ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" та ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС".
Позовні вимоги мотивовані тим, що припинення зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося з порушенням приписів частини першої статті 601 ЦК України і призвело до неможливості виконання ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, що відповідно до частини першої статті 20 Закону про банкрутство є підставою для визнання договору недійним.
Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним також на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки на момент його укладення ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2011 у справі № 28/114-б про банкрутство ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам, зокрема, вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника. Також ліквідатор посилається на те, що всупереч положенням статей 92, 145 ЦК України та пункту 10.8 статуту ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС", спірний договір з боку останнього підписано особою, яка не мала необхідного для його укладення обсягу цивільної дієздатності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 об'єднано в одне провадження справу № 910/22795/15 за позовом ліквідатора ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС", арбітражного керуючого Сомової І.В. до ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС" про визнання правочину недійсним зі справою № 44/239-б про банкрутство ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС", яка підлягає розгляду у межах провадження у справі про банкрутство № 44/239-б.
Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС" у своєму відзиві посилається на те, що на момент укладання договору сторони не знали і не могли знати про введення ухвалою господарського суду міста Києві від 08.07.2011 у справі № 28/114-б про банкрутство ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, а також стверджує про наявність у особи, яка підписала договір з боку ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС", а саме засновника останнього - ОСОБА_6, відповідних повноважень на його укладання.
Водночас, у своєму відзиві ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС" посилається на сплив встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016, задоволено заяву ліквідатора ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС", арбітражного керуючого Сомової І.В. про визнання договору купівлі-продажу б/н від 18.07.2011 недійсним в межах справи № 44/239-б; визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н від 18.07.2011, що укладений між ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" та ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС".
Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі № 910/22795/15 ухвалу господарського суду міста Києва від 19.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/22795/15 скасовано, а справу № 910/22795/15 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду, в межах справи про банкрутство № 44/239-б.
Постанова суду касаційної інстанції від 31.05.2016 мотивована тим, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір суперечить положенням статей 92, 203 ЦК України щодо наявності у особи, яка його підписала з боку продавця, необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є самостійною підставою для визнання договору купівлі-продажу б/н від 18.07.2011 недійсним згідно з частиною першою статті 215 ЦК України.
Проте, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення вимог у даній справі про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції всупереч положенням статті 84 ГПК України, статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та норм матеріального права про позовну давність в оскаржуваній ухвалі не навів будь-яких мотивів вирішення доводів та аргументів ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС", викладених в його відзиві, стосовно спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, даючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги - ТОВ "МЖК-БУД-СЕРВІС" щодо застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов висновку, що новопризначений арбітражний керуючий - Сомова І.В. не знала і не могла знати про існування спірного договору до моменту передачі їй документів попереднім арбітражним керуючим.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Посилання суду апеляційної інстанції на положення пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України та частину 3 статті 19 Закону про банкрутство, які визначають введення мораторію на задоволення вимог кредиторів однією з підстав для зупинення перебігу позовної давності, є, на думку суду касаційної інстанції, помилковим, оскільки згадані положення застосовуються до вимог про зобов'язання сторін (щодо виконання правочину), а не до вимог про недійсність правочину.
У зв'язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права про позовну давність, норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла в постанові від 31.05.2016 висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, в межах справи про банкрутство № 44/239-б.
За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 у справі № 910/22795/15 (суддя - Чеберяк П.П.) в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" арбітражного керуючого Сомової І.В. про визнання правочину недійсним відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/22795/15 (головуючий суддя: Доманська М.Л., суддя Сотніков С.В., суддя Чорногуз М.Г.) (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 про виправлення описки) апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" арбітражного керуючого Сомової І.В. залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2016 у справі № 910/22795/15 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ліквідатор ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" арбітражний керуючий Сомова І.В. звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/22795/15, визнати договір купівлі-продажу б/н від 18.07.2011 недійсним, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій в ухвалі від 22.08.2016 та постанові від 15.11.2016 встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2011 порушено провадження у справі № 44/239-б про банкрутство ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС".
Постановою господарського суду міста Києва від 25.09.2014 визнано ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "МЖК-БУДСЕРВІС" загальний розмір заборгованості останнього перед кредиторами становить 3 540 849,06 грн.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема: боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Сервіси для юристів