ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2014 року Справа № 917/1066/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Плюшка І.А., Саранюка В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Автокразбанк"на рішеннявід 08.07.2014господарського суду Полтавської області та на постанову від 16.10.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/1066/14 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД"доПублічного акціонерного товариства "Автокразбанк"простягнення 1 241 938,46 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.12.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Плюшко І.А., Саранюк В.І.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ-ЛТД" (надалі - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (надалі - ПАТ "Автокразбанк", відповідач) про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 1241938,46 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.07.2014).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 у справі № 917/1066/14 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів: Істоміна О.А. - головуючий, судді - Барбашов С.В., Горбачова Л.П.), позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Автокразбанк" на користь ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" упущену вигоду в сумі 1241938,46 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 24838,77 грн.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки судами неповно з'ясовано усі обставини справи, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, 02.06.2011 між ПАТ "Автокразбанк" (Банк) та ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" (Клієнт) укладений Договір банківського рахунку № 02.06-2011 /8189-БР, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний/і/ рахунок/и/ №26002001018189 в гривні (види валют) та здійснення його розрахунково-касового обслуговування у валюті (валютах), визначених клієнтом у заяві (заявах) про відкриття рахунку, і надання пов'язаних з цим послуг. Банк також може відкривати Клієнту рахунки зі спеціальними режимами їх використання (далі спецрахунки) у випадках, передбачених законодавством України, відповідно до заяв про відкриття рахунку, та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування в межах режимів їх використання з урахуванням положень договору (п.1.1. Договору).
Згідно з пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що клієнт доручає банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку на умовах договору, включаючи: а) виконувати платежі в межах залишку коштів на рахунку у відповідній валюті на момент подання в банк належним чином оформлених розрахункових документів або на момент виконання відповідного розрахункового документа, якщо іншого не передбачено окремим договором; б) виконувати продаж /купівлю/ обмін іноземної валюти в межах залишку коштів на рахунку у відповідній валюті на дату виконання банком відповідної заяви про продаж /купівлю/ обмін іноземної валюти, якщо іншого не передбачено окремим договором; в) здійснювати договірне списання з рахунку, відкритого у банку; г) виконувати інші операції, передбачені чинним законодавством України.
Також, за умовами договору ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" доручила Банку (відповідачу) виконувати платежі в межах залишку коштів на рахунку на підставі платіжних (розрахункових) документів, здійснювати договірне списання з рахунку, виконувати інші операції, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до умов договору банківського рахунку позивачем здійснювалися розрахунки з контрагентами в межах здійснення ним господарської діяльності.
22.04.2014 ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" подало до ПАТ "Автокразбанк", а останній прийняв та зареєстрував платіжне доручення №2023 на перерахування коштів у сумі 442500,00 грн. на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" з метою повного розрахунку з останнім за Договором поставки № Кс-Сш/29-14П від 07.03.2014 на підставі рахунку-фактури № 194м від 14.03.2014. Зазначене платіжне доручення прийнято Банком в системі IFOBS 22.04.2014 о 15:22, про що свідчить відмітка на платіжному документі. Залишок коштів на рахунку позивача на момент подання платіжного документа складав 457150,24 грн.
Втім, відповідач - ПАТ "Автокразбанк" в порушення зобов'язань за договором банківського рахунку платіж не виконав, списання коштів, їх переказ на рахунок контрагента позивача не провів та про причини фактичної відмови від виконання своїх зобов'язань позивача не повідомив.
30.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою виконати платіжне доручення та перерахувати кошти на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" та покласти на себе (банк) витрати, що виникли у позивача в зв'язку з невиконанням платіжного. У відповідь Банком направлено повідомлення за вих. № 35-6/135-03 від 15.05.2014, в якому з посиланням на обставини надзвичайного характеру, повідомив про виконання платіжного доручення в найкоротші строки.
16.05.2014, ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" звернулося (вих. № 194) до голови Національного банку України з проханням усунути недоліки в роботі Банку по перерахуванню коштів за призначенням.
Після цього, позивач неодноразово звертався до Банку з вимогою негайного перерахування коштів з банківського рахунку позивача на рахунок ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря", які залишені Банком без виконання, що підтверджується вимогою за вих. № 200 від 21.05.2014; листом за вих. № 171 від 22.04.2014 (направлений факсом), відповідю ПАТ "Автокразбанк" за вих. № 35-6/02-26 від 02.04.2014; листом за вих. № 191 від 16.05.2014. Зазначене призвело до порушення відповідачем умов Договору банківського рахунку № 02.06-2011 /8189-БР та відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" є підставою для настання відповідальності.
Окрім цього, судами встановлено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не надав ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" офіційних документів щодо припинення тимчасовим адміністратором будь-яких операції банку; не надав розпорядження тимчасового адміністратора з цього приводу, проте грошові кошти не були перераховані за призначенням.
Невиконання банком розрахункової операції клієнта при наявності коштів на його рахунку є порушенням прав клієнта на безперешкодне розпорядження своїми коштами. При цьому право обмежувати права клієнтів на безперешкодне розпорядження своїми коштами, зупиняти видаткові операції клієнтів банку - юридичних осіб Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовому адміністратору не надано.
Зокрема, в частині 2 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
Позивач - ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" на підставі договірних зобов'язань банківського рахунку скористався своїм правом на здійснення розрахунків з контрагентом позивача через відкритий поточний рахунок у ПАТ "Автокразбанк". В свою чергу відповідач свої зобов'язання не виконав, фактично відмовився від їх виконання, при цьому не пославшись на вищенаведені норми укладених між сторонами договорів та чинного законодавства України, що надають банку право не проводити платіж, відмовити в його проведенні чи зупинити операції по рахунку.
Також, судами встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 40 про запровадження з 30.05.2014 тимчасової адміністрації в ПАТ "Автокразбанк" строком до 29.08.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 320 від 30.05.2014 "Про віднесення ПАТ "Автокразбанк" до категорії неплатоспроможних.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у проведенні розрахункової операції (виконання розпорядження відповідно до платіжного доручення) по рахунку позивача, чим порушив умови пунктів 2.2, 2.4 Договору банківського рахунку та вимоги ст. ст. 1066-1068 Цивільного кодексу України щодо зобов'язань банківської установи перед клієнтом за договором банківського рахунку.
Вказані порушення відповідача є протиправною бездіяльністю, вчинення яких значною мірою позбавляє позивача, як клієнта банку, того, на що він розраховував при укладенні цього Договору, нанесли майнову шкоду ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД", яка полягає у збитках позивача і юридичних наслідках відповідальності банку згідно з нормами чинного законодавства.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Так, збитки полягають в упущеній вигоді у вигляді не отриманого доходу, які позивач міг отримати при звичайних обставинах - виконанні банком своїх зобов'язань за договором банківського рахунку.
Сервіси для юристів