Постанова ВГСУ від 30.12.2014 року у справі №908/3263/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року Справа № 908/3263/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 12.11.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№908/3263/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення 78738937,28 грн.за участю представників:

позивача:Остапенко В.М., дов. від 18.04.2014 №14-109;

відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 (суддя Л. Місюра), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 (судді І. Тарасова, Л. Горбачова, О. Істоміна) позов задоволено частково, стягнуто з ККП ММР "Маріупольтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг в сумі 59 849 225,04 грн., інфляційні витрати в сумі 6 671 461,06 грн., 3% річних в сумі 2 722 814,87 грн., пеню в сумі 2 313 401,61 грн., штраф в сумі 2 418 133,35 грн. та судовий збір в сумі 73043,46 грн. В іншій частині позову відмовлено. Судами було зменшено заявлений до стягнення розмір пені та штрафу.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 в частині зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню та штраф у повному обсязі. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.233 ГК України та недотримано вимог ст.ст. 43,83 ГПК України. Суди не надали належної юридичної оцінки доводам позивача щодо збитковості ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та поданим доказам, які відображають фінансовий стан підприємства.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З касаційної скарги вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує судові рішення у даній справі лише в частині нарахування та зменшення розміру пені та штрафу.

В цій частині судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12.08.2012 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу №90/01-БО (надалі - договір).

Позивач протягом серпня - грудня 2012 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 69 089 524,11 грн. що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.08.2012р. на суму 387935,68 грн.; від 30.09.2012р. на суму 410959,99 грн.; від 26.11.2012р. на суму 1175177,03 грн.; від 27.11.2012р. на суму 11148597, 58 грн.; від 30.11.2012р. на суму 28420003,16 грн.; від 31.12.2012р. на суму 27546850,67 грн. (а. с. 21-26).

Складені акти належним чином підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач за отриманий у період з серпня 2012 року по грудень 2012 року включно газ розрахувався частково, сплативши на користь позивача 9 240 299,07 грн., проте, остаточна сума заборгованості в розмірі 59 849 225,04 грн. залишилась несплаченою.

Судами задоволено у повному обсязі заявлений до стягнення розмір боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

На суму основної заборгованості позивачем було нараховано пеню в розмірі 4 653 774,99 грн., штраф в розмірі 4 836 266,69 грн., 3 % річних в розмірі 2 728 209,50 грн. та 6 671 461,61 грн. інфляційних втрат.

Судами задоволено у повному обсязі заявлені до стягнення інфляційні витрати в сумі 6 671 461,06 грн. та 3% річних в сумі 2 722 814,87 грн.

В ході розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір пені та штрафу на 95%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача та неможливість покриття великих штрафних санкцій.

Судами вказане клопотання було задоволено частково, розмір пені та штрафу зменшено на 50% та стягнуто пеню в сумі 2 313 401,61 грн., штраф в сумі 2 418 133,35 грн. Судове рішення в цій частині вмотивоване наступними обставинами.

Судами встановлено, що ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" є комунальним підприємством, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Відповідно до п. 1.1. Статуту підприємства, воно є комунальною власністю Маріупольської міської громади, від імені та на користь якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада.

ККП "Маріупольтепломережа" є єдиним підприємством у місті, яке надає послуги постачання, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії мешканцям міста, дитячим та лікувальним установам, бюджетним організаціям за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства, отже основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ, є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною, про що свідчить наявність у відповідача дебіторської заборгованості станом на 01.09.2014 року у розмірі 83535,1 тис. грн., при цьому дебіторська заборгованість населення - 65417,6 тис. грн., інших споживачів - 15032,2 тис. грн., заборгованість з пільг та субсидій - 3085,3 тис. грн.

Неможливість своєчасного виконання комунальним підприємством своїх зобов'язань перед позивачем зумовлена також суперечністю у нормах чинного законодавства, зокрема Закону України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 та Закону України "Про здійснення державних закупівель", яка виражається у тому, що зазначеними законами у житлово-комунальній сфері визначено строки проведення сплати послуг теплопостачання, а відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено, що у разі, якщо сума договору перевищує 100 тис. грн. та розрахунок провадиться за державні кошти, необхідно провадити процедуру закупівлі, яка є достатньо тривалою у часі та яку бюджетні установи не можуть провадити до тих пір поки не буде їм затверджено кошториси витрат, при цьому, останні у свою чергу затверджуються тільки після прийняття та введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України". Таким чином, підприємство відповідача несе збитки у зв'язку з тим, що тарифи, встановлені на теплову енергію не покривають затрат підприємства на надання послуг з теплопостачання, а важкий фінансовий стан підприємства, підтверджений балансом (звітом про фінансовий стан ) на 31.12.2012р., на 31.12.2013 р., на 30.06.2014 року, у якому відображені збитки підприємства.

Судами враховано знаходження підприємства відповідача у зоні проведення антитерористичної операції, оскільки вказана обставина ускладнює здійснення господарської діяльності, тягне за собою зниження платоспроможності населення та інших споживачів послуг з теплопостачання, які мають значну заборгованість перед відповідачем.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.