Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №917/747/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 917/747/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№917/747/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"простягнення 3 303 001,10 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Тереза Ю.О. (представник за дов. від 18.03.2016);

від відповідача: Чепурний Р.В. (представник за дов. від 28.11.2016);

Гуля В.С. (представник за дов. від 24.05.2016);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3 303 001,10 грн. за товар, поставлений за договором № 16/0115/2 від 17.01.2015.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" 4153028,10 грн. основного боргу, 282961,07 грн. процентів за користування грошовими коштами, 32020,96 грн. 3% річних, 152678,15 грн. інфляційних втрат, 426 439,99 грн. пені та 75709,87грн. витрат по сплаті судового збору .

Судові рішення мотивовані встановленням факту невиконання відповідачем визначеного договором та угодою до цього договору зобов'язання щодо строків оплати товару, а також часткової неоплати за поставлений товар.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549, 625, 604, 1046 Цивільного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що сторони, уклавши угоду від 17.01.2015, фактично замінили зобов'язання за договором поставки № 16/0115/2 від 17.01.2015 на зобов'язання за договором позики (здійснили новацію), отже зобов'язання за договором поставки припинились, тому стягнення з відповідача вищеперерахованої заборгованості, в тому числі і суми річних, є неправомірним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17 січня 2015 року між сторонами було укладено договір постачання молока коров'ячого назбираного № 16/0115/2, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) молоко коров'яче незбиране (товар) - сировину власного виробництва в кількості, якості та строки обумовлені цим Договором, що відповідає за якістю чинним державним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору, за договірними цінами, обумовленими в Додатках (протокол узгодження ціни на товар), які є невід'ємними частинами даного Договору (п.1.1 Договору).

Поставка товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС), що є невід'ємною частиною ТТН за типовою формою 1-ТН, відповідно до чинного законодавства України та Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини", затвердженою наказом Мінагрополітики України від 01.07.2012 р. №176. (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.11. покупець зобов'язаний в строки, передбачені даним Договором, здійснювати повний розрахунок з постачальником за поставлений останнім товар.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що розрахунок з постачальником проводиться за фактичний обсяг переданого товару, на підставі товарно-транспортної накладної, а у випадку оформлення Акту про розходження кількісних або якісних показників молока між покупцем і постачальником, за кількістю та якістю, зазначеними в такому Акті.

Відповідно до п. 6.5 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунок за поставлений товар позивачем в платіжні дні: вівторок та четвер кожного тижня з повним погашенням таким чином: відповідач сплачує на рахунок позивача у вівторок сумарну вартість товару, поставленого протягом 5 попередніх днів (з четверга по понеділок (включно)), у четвер сумарну вартість товару, поставленого протягом 2 днів (з вівторка по середу (включно)).

Однак, відповідач у встановлені Договором строки своїх обов'язків по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконував і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 22.10.2015 відповідач мав прострочену заборгованість за поставлений товар на загальну суму 4 627 920,90 грн.

22.10.2015 сторонами було укладено Угоду про розірвання договору постачання молока коров'ячого незбираного № 16/0115/2 від 17 січня 2015 року із визначеним порядком виконання зобов'язань між ТОВ "Гадячсир" та ТОВ АФ "Добробут", згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди про те, що з дати укладення цієї Угоди, зобов'язання постачальника з поставки молока коров'ячого незбираного по Договору №1600115/2 від 17.01.2015 припиняються.

Згідно п. 2 даної Угоди станом на 22.10.2015 відповідач визнав і підтвердив свій основний борг перед позивачем, що виник у зв'язку з несплатою відповідачем поставленого по Договору товару, у розмірі 4627920,90грн., а також визнає і підтверджує свій обов'язок зі сплати процентів, передбачених цією Угодою.

При цьому сторони в п.3 Угоди визначили графік погашення суми основного боргу та процентів за їх користування, а в п.7 Угоди встановили черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, а саме визначили, що у першу чергу сплачуються проценти за користування чужими грошовими коштами; у другу чергу - сума основного боргу.

Виходячи з умов п.5 Угоди сторони дійшли згоди про те, що крім погашення суми основного боргу, покупець щомісяця сплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 24,4% річних від простроченої суми, які нараховуються з моменту виникнення у відповідача заборгованості по Договору, по кожному окремому платежу.

Сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір та вважати його розірваним з дати виконання покупцем своїх зобов'язань перед Постачальником, передбачених цією Угодою (п. 13 Угоди).

Станом на 01.07.2016 позивач нарахував відповідно до п. 5 названої Угоди та просить стягнути з відповідача, крім вищезазначеної суми основного боргу, 282961,07 грн. заборгованості по оплаті процентів за користування грошовими коштами, а також 32020, 96 грн. - З% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, пеню в розмірі 75709,87 грн.

Відповідач, заперечуючи позов, вказував на те, що сторони припинили зобов'язання за вказаним договором, замінивши їх зобов'язаннями позики в розумінні ст.1046 ЦК України (тобто, на думку апелянта, мала місце новація в розумінні ст.604 ЦК України).