ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року Справа № 910/8348/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,судді за участю представника відповідача Стратієнко Л.В., Даховського М.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 рокуу справі№ 910/8348/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 28433,75 грнВСТАНОВИВ:
28.04.2014 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач), як правонаступника Державного підприємства ДП "Донецька залізниця" (надалі - ДП "Донецька залізниця"), збитків в сумі 28443,75 грн, які позивач зазнав внаслідок недостачі вантажу, яка засвідчена комерційними актами від 15.11.2016 року на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та на території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця" з юридичною адресою в м. Донецьк), оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав і обов'язків ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року у справі №910/8348/16 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів: Агрикова О.В., Рудченка С.Г.) , у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відовідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до відповідача, зокрема, доказів складання та затвердження передавальних актів, як це передбачено у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року та Статуті відповідача про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не вказує на автоматичне правонаступництво без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств у встановленому чинним законодавством України порядку. Суд зауважив, що процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, тому ПАТ "Українська залізниця" не має відповідати за неналежне виконання своїх зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".
Вищий господарський суд України з такими висновками судів не може погодитися з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 32 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.п. 20, 29 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу: дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа. При цьому, відповідно до ст. 10 цього Закону України, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У позовній заяві позивач стверджував, що позов ним подається до ПАТ "Українська залізниця", оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру ДП "Донецька залізниця" значиться як правонаступник ПАТ "Укрзалізниця", що відповідає змісту ст. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735. Отже, виходячи із змісту ст. 10 цього Закону України саме відповідач повинен довести, що такі відомості є недостовірними. Водночас, суди відмовляючи у позові з тих підстав, що не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до відповідача, зокрема, передавального акту, фактично поклав на позивача тягар доведення достовірності відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру, хоча саме на відповідачі лежить обов'язок спростування цих відомостей. У відзиві на позовну заяву відповідач не заявляв, що такі відомості є недостовірними, первинні документи щодо передачі активів і пасивів ДП "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття до ПАТ "Українська залізниця" для їх оцінки судам не надав. Отже, судами допущено порушення порядку розподілу між сторонами тягаря доказування обставин справи (ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України).
Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Згідно з ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Суди попередніх інстанцій, застосовуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", у якій установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, в порушення вимог ст. 4 ГПК України, ст. ст. 4 ЦК України безпідставно не брали до уваги те, що правовідносини правонаступництва врегулювано у ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", і не перевірили чи є суперечності між відповідними положеннями Закону та постанови Кабінету Міністрів України, як наслідок, дійшли передчасного висновку про недоведеність позивачем обставин правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" щодо ДП "Донецька залізниця".
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - ДП "Донецька залізниця" не внесено і, як наслідок, його реорганізація (припинення діяльності) ще не завершена згідно з вимогами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка передбачає, що злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, Вищий господарський суд України вважає помилковим, оскільки цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації всіх юридичних осіб, тобто встановлює загальний порядок створення юридичних осіб. Водночас, особливості утворення ПАТ "Українська залізниця" врегульовано у Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", тому всі закони та інші нормативно-правові акти, що прямо або опосередковано регулюють порядок створення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Зміни до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту", якими зі складу об'єктів, що переходять до ПАТ "Укрзалізниця" у порядку правонаступництва, виключені підприємства та установи залізничного транспорту загального користування, їх структурні підрозділи, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не вносились.
Порушення норм процесуального права (ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43 ГПК України) та матеріального права (ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту", ст. ст. 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у цій справі. Разом з тим, для правильного вирішення справи необхідно встановити чи відповідає перевізник за нестачу прийнятого до перевезення спірного вантажу. Суди у рішеннях навели лише обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, однак їм оцінку не надавали, оскільки дійшли висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача. При цьому, судами фактично не було встановлено, яке саме підприємство (ДП "Донецька залізниця" чи регіональна філія "Донецька залізниця" в особі ПАТ "Українська залізниця") надавало позивачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та на чиї рахунки вантажовідправник сплачував кошти за надання послуг з перевезення, що є суттєвим для правильного вирішення спору у цій справі. Однак, установлення цих обставин не віднесено до повноважень Вищого господарського суду України, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі.
Таким чином, оскільки суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення судів апеляційної та першої інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, відповідно до вимог процесуального закону всебічно й повно з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи. Крім того, зважаючи на те, що відповідно до витягу, що міститься в матеріалах справи, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про створення відокремлених підрозділів ПАТ "Українська залізниця", зокрема: регіональна філія "Донецька залізниця", судам слід з'ясувати, з якого часу діє ця філія, яким майном вона наділена юридичною особою, що її створила (ч. 3 ст. 95 ЦК України), які функції юридичної особи виконує та чи має право представляти юридичну особу у спірних правовідносинах відповідно до положення. Встановлення цих обставин має суттєве значення для вирішення питання територіальної підсудності справи (ч. 4 ст. 15 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Сервіси для юристів