Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №910/24117/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 910/24117/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі № 910/24117/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", Державної реєстраційної служби України, товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум", треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50", публічне акціонерне товариство "Банк Форум", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех", про визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на трьохкімнатну квартиру 551 загальною площею 123,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 12.07.2013 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3918536 від 12.07.2013 року 15:55:18; зобов'язання ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та ТОВ "Пост Преміум" передати позивачу за актом прийому-передачі трьохкімнатну квартиру 551 загальною площею 123,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" передати позивачу: копію акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1; копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акту Державної комісії прийняття закінченого будівництвом житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1; зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на трьохкімнатну квартиру 551 загальною площею 123,3 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності НОМЕР_2; стягнення з ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3 % від суми договору, а саме 12695,55 грн.

У травні 2016 року до суду першої інстанції позивачем подано заяву про відмову від позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року (суддя Пригунова А.Б.) прийнято відмову позивача від позову та провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року (судді: Коршун Н.М., Ткаченко Б.О., Алданова С.О.) зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі відповідач ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та оскаржені в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у даній справі з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті накладено арешт на трьохкімнатну квартиру 551 загальною площею 123, 3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

23.05.2016 року ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" подано до суду першої інстанції заяву про скасування заходів забезпечення позову, відмову від позову та припинення провадження у справі, підписану директором товариства ОСОБА_6.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про відмову від позову, виходив з того, що така заява, підписана директором товариства позивача ОСОБА_6, подана відповідно до ст. 22 ГПК України, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін. При цьому, судом роз'яснено наслідки відмови від позову, передбачені ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Натомість, висновок суду апеляційної інстанції про скасування зазначеної ухвали та передачу справи на розгляд до місцевого господарського суду цього суду, обгрунтовано тим, що судом першої інстанції не виконано вимог процесуального законодавства, не з'ясовано чи не порушені права самого позивача та третіх осіб прийняттям такої відмови від позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

При цьому, ч. 6 цієї статті встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відмова позивача від позову - це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Однак відмова від позову не означає відмови від матеріального права як такого.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника позивача.

При цьому, наслідком відмови позивача від позову, відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Проте, суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, і, на підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України, у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), має вирішити спір по суті згідно з вимогами чинного законодавства (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п. 4.6 зазначеної постанови пленуму у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.