Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №909/78/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 909/78/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Стратієнко Л.В., Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№909/78/16 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" простягнення 19 652,49 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Громніцький Ю.П.,

від відповідача: Богдан С.В.,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення коштів в сумі 19652,49 грн., з яких: 16861,05 грн. - пеня та 2791,44 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 909/78/16, в позові відмовлено

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 та рішення місцевого господарського суду від 15.03.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору , а саме порушення останнім умов п. 6.1. договору в частині строку оплати, і, при цьому позивач стверджує, що невиконання ним умов п. 3.4. договору щодо повернення відповідачу актів приймання-передачі газу, не можуть братися до уваги та слугувати підставою для відмови у позові щодо стягнення пені та 3% річних, так як обов'язок відповідача оплатити за поставлений газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту підписаного акту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі природного газу (п. 3.4), у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ саме до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, якого, як встановлено судом, скаржник/позивач не повернув відповідачеві, тому у позивача не настало право на нарахування пені та 3% річних згідно з п.7.2 договору після 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте з такими висновками, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Судами обох інстанцій встановлено, що 04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" укладено договір № 13-192-РО на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено ряд додаткових угод до даного договору. Зокрема, додатковою угодою №3 від 28.04.2014 пункт 6.1 договору викладено у такі редакції: "Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п. 3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору продавцем з січня 2013 по червень 2015 передано, а покупцем отримано природний газ на суму 7039465,21 грн. що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі природного газу. Факт приймання-передачі природного газу підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, які є в матеріалах справи.

Позивач стверджував, що Закон передбачає оплату товару після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару, тому у зв'язку з несвоєчасною оплатою за спожитий газ, відповідач зобов'язаний сплатити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти в розмірі 19652,49 грн., з яких: пеня в розмірі 16861,05 грн. та 3% річних - 2791,44 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).