ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року Справа № 908/4594/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "САВІ", м. Донецькна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "САВІ", м. Донецькпростягнення суми
за участю представників
позивача: Черниш В.М.,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Вугілля України" (далі за текстом - ДП "Вугілля України") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ" (далі за текстом - ТОВ "САВІ") про стягнення 86 596 079, 74 грн. основного боргу, 1 391 593, 40 грн. пені, 2 204 418, 02 грн. інфляційних втрат та 334 703, 74 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 року позов задоволено частково: в частині стягнення 15 020 402, 11 грн. основного боргу провадження у справі припинено; присуджено до стягнення з ТОВ "САВІ" на користь ДП "Вугілля України" 71 575 677, 63 грн. основного боргу, 1 391 593, 40 грн. пені, 334 703, 74 грн. 3 % річних, 2 204 418, 02 грн. інфляційних витрат та судовий збір.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 року було змінено: в частині стягнення 38 817 306, 48 грн. основного боргу провадження у справі припинено; присуджено до стягнення з ТОВ "САВІ" на користь ДП "Вугілля України" 47 778 773, 26 грн. основного боргу, 1 391 593, 40 грн. пені, 334 703, 74 грн. 3 % річних, 2 204 418, 02 грн. інфляційних витрат та судовий збір.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором поставки № 3619С від 31.03.2014 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 86 596 079, 74 грн.; в той же час, враховуючи часткове погашення заборгованості у розмірі 15 000 000 грн. після порушення провадження у справі, коригування по кількості вугілля на загальну суму 20 402, 11 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 796 904, 37 грн., провадження у справі в частині стягнення 38 817 306, 48 грн. основного боргу необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору та задовольнити вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 47 778 773, 26 грн., 1 391 593, 40 грн. пені, 334 703, 74 грн. 3 % річних, 2 204 418, 02 грн. інфляційних витрат з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "САВІ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ДП "Вугілля України" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2014 року ДП "Вугілля України" (продавець) та ТОВ "САВІ" (покупець) укладено Договір поставки № 3619С (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах Договору вугільну продукцію, що іменується в подальшому товар. Номенклатура, марки, об'єми, ціни, якість, строки та умови поставки товару узгоджуються сторонами у специфікаціях (додаткових угодах) до Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору оплата кожної партії здійснюється покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки, обумовлені сторонами у специфікаціях (додаткових угодах) до Договору.
Сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.
Зазначений в Договорі товар відвантажується вантажовідправником залізничним транспортом. Умови поставки обумовлюються сторонами у специфікаціях (додаткових угодах). Датою поставки товару від позивача до відповідача вважається дата календарного штемпелю залізничної станції відправника по залізничній накладній, яка свідчить про прийом вантажу до перевезення. Сторони обумовлюють, що право власності, а також всі ризики втрати або пошкодження на партію товару, яка поставляється по Договору, переходять від позивача до відповідача з моменту (дати) поставки партії товару (п. 4.1. Договору).
Згідно п. 4.5. Договору після поставки товару сторони оформлюють акт прийому-передачі товару, який підтверджує кількість переданого позивачем та прийнятого відповідачем товару. У випадку не підписання сторонами акту, доказом поставки товару вважається залізнична накладна, якщо інша кількість не встановлена актами про приймання товару, складеними у відповідності з Договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято вугільну продукцію загальною вартістю 144 596 079, 74 грн., що підтверджується актами приймання передачі вугільної продукції.
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав лише частково, сплативши 58 000 000 грн., внаслідок цього у нього виникла заборгованість за отриманий товар.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2135/10 від 08.09.2014 року з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була залишена без виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення основної заборгованості, пені інфляційних втрат та відсотків річних за невиконання умов договору поставки товару в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Сервіси для юристів