Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №903/471/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 903/471/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів: Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 господарського суду Волинської області від 26.07.2016у справі№ 903/471/13 за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"про ліквідаторбанкрутство Череватий Л.Б.

в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп"Григор'єва Н.В. ПАТ "Брокбізнесбанк"Бірюкова О.А.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Волинської області від 23.02.2016 визнано банкрутом спільне українсько-американське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута Череватого Л.Б.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Череватим Л.Б. подано 10.06.2016 до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.07.2016 (суддя Шум М.С.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані", ліквідовано юридичну особу - спільне українсько-американське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"; провадження у справі про банкрутство спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 (колегія суддів: Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Дужич С.П.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 26.07.2016 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 та ухвалу господарського суду Волинської області від 26.07.2016, справу направити до господарського суду Волинської області на стадію ліквідаційної процедури.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, зокрема: ст.ст.42, 43 ГПК України, ст.ст.38, 42, 46, 59, 65 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною 2 ст.46 Закону передбачено, що якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Згідно ч.4 ст.46 Закону у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" виходив з того, що ліквідатором банкрута належним чином проведена ліквідаційна процедура, проведено ряд дій по виявленню майнових активів боржника, майнових прав банкрута, зокрема, ліквідатором направлено запити та отримано відповіді від компетентних установ та організацій: КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Центр НП з використанням автотранспортних засобів підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області, Волинської обласної інспекції держтехнагляду, Луцької ОДПІ, Головного управління Держземагенства у Волинській області, ВДАІ м. Луцьк, Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку, Управління держгірпромнагляду у Волинській області, Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, Волинської регіональної філії Центру ДЗК, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Департаменту льотної придатності, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, ДП "Українській інститут промислової власності" у Волинській області. Крім того, судом зазначено, що після проведення інвентаризації майна боржника, ліквідатором не виявлено майна, необхідного для покриття витрат ліквідаційної процедури та погашення вимог кредиторів, а тому підприємство підлягає припиненню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ліквідаційний баланс, звіт та додані до нього документи свідчать про відсутність у банкрута іншого будь-якого майна, необхідного для задоволення вимог виявлених кредиторів та продовження здійснення господарської діяльності банкрута, а оскільки банкрутом припинено господарську діяльність і діяльність підприємства неможлива через відсутність активів, банкрут підлягає ліквідації.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32- 34, 43, 82, 84, 101 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при розгляді справи, крім того при здійсненні апеляційного розгляду суд повинен навести доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, викладених заявниками апеляційної скарги.

В матеріалах справи наявний звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства боржника, проведений ПП "Каштан ЛВ". Суди попередніх інстанцій, посилаючись на цей звіт, зазначили про неплатоспроможність боржника на підставі показників фінансової стійкості, ліквідності та рентабельності.

Зі змісту зазначено фінансового звіту вбачається, що під час проведення аналізу Приватним підприємством "Каштан ЛВ" встановлено наявність у боржника основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, товарно-матеріальних цінностей, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. При цьому зазначено, що загальна сума активів та грошових коштів у боржника за даними фінансової звітності, що передує порушенню провадження у справі про банкрутство становить 770000000,00 грн. (т.22 а.с. 150).

Однак, наведене вище не знайшло свого відображення у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі, а суди, посилаючись на обставини встановлені у фінансовому звіті, не звернули увагу на висновки цього фінансового звіту, не надали їм юридичної оцінки та зробили висновки про відсутність у боржника будь-яких активів.

З витягу про результати аналітичного пошуку транспортних засобів по "НАІС ДДАІ" МВС України, який сформовано 22.04.2016, вбачається те, що на обліку боржника перебувають транспортні засоби (т.23 а.с. 34-39). Втім, наведене не знайшло свого відображення у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі, а суди в порушення вимог ст.ст.42, 43 ГПК України не надали правової оцінки поданому ліквідатором витягу та дійшли висновку, що відповідно до ст.41 Закону ліквідатором вжито всіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута.

Відповідно до ч.7 ст.41 Закону під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.