ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року Справа № 902/141/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Енергоспецсервіс"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2016у справі№ 902/141/16 Господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конхісементо"доПриватного підприємства "Енергоспецсервіс"третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-девелопментська - ТОК Магніт" третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Управління комерційної нерухомості"простягнення 480 000,00 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Дацик О.М. (директор);
від третіх осіб: не з'явилися;
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конхісементо" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Енергоспецсервіс" про стягнення 480 000,00 грн., з яких: 240 000 грн. авансового платежу та 240 000 грн. штрафу, з посиланням на статті 512, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 663, 665, 693 Цивільного кодексу України, статті 193, 220, 230 Господарського кодексу України, мотивовано невиконанням відповідачем свої зобов'язання щодо передачі (поставки) товару відповідно до умов договору купівлі-продажу №4 від 19.02.2008 року.
Ухвалами господарського суду Вінницької області від 03.03.2016 р. та 24.03.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління комерційної нерухомості" та в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-девелоперська компанія - ТОК Магніт".
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.06.2016 в позові відмовлено. Суд встановив, що відповідачем не допущено порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу № 4 від 19.02.2008 р., оскільки в порушення статей 516 - 517, 612 - 613 Цивільного кодексу України позивачем не було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні у першому та другому випадках, а у зв'язку з таким неповідомленням ПП "Енергоспецсервіс" не може виконати зобов'язання по поставці товару ТОВ "Конхесіменто" до надання належним чином завірених копій документів про заміну кредитора у зобов'язанні та документів про уповноважену особу отримувача та номер засобів зв'язку з ним, а також дату та час доставки трансформаторів.
Рівненській апеляційний господарський суд, постановою від 28.09.2016, рішення місцевого суду скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Приватного підприємства "Енергоспецсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конхісементо" 240 000,00 грн. - авансового платежу, 240 000,00 грн. - штрафу.
Апеляційна інстанція посилаючись на приписи статті 693 Цивільного кодексу України визнала, що позивач був вправі звернутися з даним позовом до суду, оскільки відповідач неналежно виконав умови договору купівлі - продажу №4 в частині поставки товару.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Енергоспецсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 21.06.2016 року обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 516, 517, 549, 551, 613 Цивільного кодексу України.
Скаржник зазначає, що не мав змоги виконати своє зобов'язання за договором у зв'язку з тим, що покупець до ПП "Енергоспецсервіс" з вказівкою щодо конкретної дати та місця поставки трансформаторів не звертався, не повідомив про факт правонаступництва та про факт уступки права вимоги за договором купівлі-продажу №4 від 19.02.2008 р. та взагалі перестав виходити на зв'язок до травня 2013 року, тобто продавцю не було відомо про готовність приміщення, вимога про поставку товару в конкретний час покупцем не ставилась.
Заявник касаційної скарги також зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції, цілком правомірно і обґрунтовано застосував, а суд апеляційної інстанції безпідставно при прийнятті рішення не застосував норми статей 516, 517, 613 Цивільного кодексу України відповідно до яких, якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання божникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.
За приписами статей 655, 663 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2008 р. між ПП "Енергоспецсервіс" (продавець) та ТОВ "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є позивач (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до умов пунктів 1.3 та 1.4 вказаного договору, найменування товару: Трансформатор ТСЗУ-1000/10 в кількості 2 штуки по ціні 120 000,00 гривень, в подальшому Товар.
Поставка Товару здійснюється на протязі 21 робочого дня з моменту зарахування авансу на розрахунковий рахунок Продавця, у разі настання непередбачених для Продавця обставин, цей термін може бути продовжений за письмовою згодою сторін.
Сервіси для юристів