Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №38/281

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 38/281 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївнина постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016та на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016у справі№ 38/281 господарського суду міста Києваза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"на дії та бездіяльністьВідділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києвіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"доЗакритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"простягнення 313 522,29 доларів США в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повідомлений, не з'явився, - ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" повідомлений, не з'явився, - Відділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кравчук А.С., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Лобань О.І., Власов Ю.Л.), відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "ВіЕйБі Банк" про поновлення пропущеного строку для подачі скарги на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 38/281, скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 38/281 залишено без розгляду.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі ухвалою та постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, а скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" на неправомірні дії та рішення державних виконавців ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу з відповідача направити для розгляду по суті до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 38/281 позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 265 039,38 доларів США основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

25 лютого 2010 року господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ на виконання даного рішення.

17 березня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 18076622, яке в подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35014326 щодо стягнення боргу з відповідача на користь інших юридичних осіб - стягувачів.

14 квітня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Кравчук А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 18076622 у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі.

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, за змістом якої позивач просив суд поновити строк для подачі скарги, витребувати матеріали зведеного виконавчого провадження № 35014326, визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016 як таку, що винесена з порушенням п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язати начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження № 18076622, притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень Кравчука А.С., який безпідставно виніс оскаржувані постанови, не пересвідчившись, чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, визнати незаконною бездіяльність начальника органу виконання судових рішень щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука А.С. та скасування незаконних постанов про закінчення виконавчого провадження.

Звертаючись до місцевого господарського суду з відповідною скаргою на дії органу державної виконавчої служби, ПАТ "ВіЕйБі Банк" вказувало, що 10.05.2016 банком було вперше скеровано начальнику органу виконання судових рішень скаргу № 11/2-28215 на неправомірні дії та на постанову головного державного виконавця Кравчука А.С., щодо закінчення виконавчих проваджень про стягнення боргу з ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 35014326, серед яких вимога про скасування постанови ВП № 18076622 від 14.04.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 38/281 від 25.02.2010. Оскільки на адресу стягувача не надійшло жодної відповіді державної виконавчої служби щодо результатів розгляду поданої скарги, останній був змушений звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

При цьому, частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду (ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом ч. 1 ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З матеріалів справи також вбачається, що подаючи вказану вище скаргу, позивач одночасно просив суд поновити строк на оскарження незаконних дій державного виконавця Кравчука А.С. та начальника ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, відмовляючи у відновленні строку на оскарження незаконних дій державного виконавця, послався на те, що оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку є суб'єктивним правом особи, як і вибір норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Оскільки скаржник скористався передбаченим ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" правом на оскарження неправомірних дій державного виконавця щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчук А.С. саме до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, а не до суду, при цьому, не надавши суду належних доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання скарги на дії ДВС залежала виключно від волевиявлення самого банку, тобто, мала суб'єктивний характер, а тому немає підстав для відновлення пропущеного процесуального строку.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки господарських судів з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 53 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.