ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року Справа № 927/1048/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Катеринчук Л.Й.розглянувши касаційну скаргуБахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області
на постанову та на ухвалу у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року №927/1048/14 Чернігівської області
за заявоюБахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Агробіз-12"про визнання банкрутомПредставники стоін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 у справі №927/1048/14 (суддя Сидоренко А.С.), зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агробіз-12"; визнано вимоги Бахмацької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в розмірі 3 383 322,01 грн. (основний платіж в сумі 2 906 598,46 грн., штрафні санкції в сумі 476 722,92 грн., пеня в сумі 0,63 грн.); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 16.11.2014 року; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мурзу Андрія Михайловича; встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок її авансування заявником (Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області).
Не погодившись із наведеною ухвалою, в частині визначення джерела виплат оплати послуг розпорядника майна боржника, Бахмацька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, із проханням скасувати п.6 резолютивної частини ухвали від 24.07.2014 року та викласти п. 6 резолютивної частини ухвали від 24.07.2014 року в такій редакції: "встановити оплату послуг арбітражному керуючому Мурзі А.М. у відповідності до ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року (Головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 у справі № 927/1048/14, в частині визначення джерела виплат оплати послуг розпорядника майна боржника залишено без змін, а апеляційну скаргу Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - без задоволення.
Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Бахмацька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року, в частині визначення джерела оплати грошової винагороди розпоряднику майна за рахунок коштів ініціюючого кредитора і прийняти в цій частині нове рішення, яким визначити джерелом сплати грошової винагороди розпоряднику майна кошти боржника, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки тому, що при визначені джерела сплати грошової винагороди розпоряднику майна суд першої інстанції замість ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка підлягала застосуванню, було помилково застосовано ч. 2 ст.115 Закону про банкрутство.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до змісту ч.9 ст. 16 Закону про банкрутство, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела їх сплати.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "Агробіз - 12" арбітражного керуючого Мурзу Андрія Михайловича, який внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Порядок визначення та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано у статті 115 Закону про банкрутство.
Згідно п.1 ст.115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
В силу п.2 ст.115 Закону про банкрутство, грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансованого платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
Частина 5 ст. 115 Закону про банкрутство передбачає, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди.
Таким чином законодавцем виключена можливість застосування положень ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство, у випадку вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди розпоряднику майна.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про визначення джерела оплати послуг розпоряднику майна ТОВ "Агробіз - 12" арбітражному керуючому Мурзі А.М., а саме - за рахунок коштів ініціюючого кредитора Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів першої, у оскаржуваній частині, та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи, у оскаржуваній частині, апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи заявника касаційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Сервіси для юристів