Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №922/5074/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 922/5074/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Бернацька О.В. від відповідача: Закаблуков А.на рішенняГосподарського суду Харківської області від 05.06.2014 рокута постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі№ 922/5074/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій"простягнення 3 315 730, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (далі відповідач) про стягнення 2 236 954, 16 грн. - основний борг, 356 806, 35 грн. - пеня; 573 341, 34 грн. - 7% штрафу; 9 719, 55 грн. - інфляційні витрати; 138 909, 37 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 року позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 34 418, 70 грн. - пені; 57 334, 14 грн. - 7% штрафу; 138 909,37 грн. - 3% річних, 861, 46 грн. - інфляція. В частині стягнення суми основного боргу провадження було припинено за відсутністю предмета спору. Відмовлено в стягненні інфляційних витрат в розмірі 8 858, 09 грн. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення було задоволено частково. Виконання рішення відстрочено до 31.12.2014 року.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% було задоволено. Розмір санкцій було зменшено і відповідно, в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення пені у розмірі 309 767 грн. (судом, в частині стягнення пені у розмірі 12 619, 37 грн. застосовано строк позовної давності, за заявою відповідача) та 7% штрафу в розмірі 516 007, 20 грн. було відмовлено.

Задовольняючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції послався на те, що відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності. Надає послуги споживачам за тарифами, що регулюються чинним законодавством. Тяжкий фінансовий стан підприємства підтверджується висновком експерта № 7 від 24.04.2014 року.

Зменшуючи на 90 % штрафні санкції, суд послався на ст. 233 ГК України та 551 ЦК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року апеляційна скарга позивача (в частині відмови в задоволенні позовних вимог) залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а також в задоволенні клопотання щодо його розстрочки позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, в частині відмови у стягненні 321 125, 72 грн. - пені, 516 007, 21 грн. - 7 % штрафу; 8 858, 09 грн. суму інфляційних витрат та в частині відстрочення виконання рішення до 31.12.2014 року та в цій частині прийняти нове рішення.

В своїй касаціній1 скарзі позивач зазначає про те, що при прийнятті частково оскаржуваних рішень судами порушено діюче законодавство (в касаційній скарзі позивач не оспорює застосування судом строків позовної давності).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений Договір № 14/2336/11 на купівлю-продаж природного газу (далі Договір) (позивач - продавець, відповідач - покупець) - т. 1 а.с. 11-21.

Відповідно до п. 1. 1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно до п. 1.2. Договору, газ що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 29716,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив протягом жовтня 2011 року-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34044329,41 грн., що підтверджується актами-приймання передачі доданих до матеріалів справи.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать про те, що суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що у відповідача була заборгованість за Договором.

Судова колегія вважає, що зменшення пені та штрафу на 90 % не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що у свою чергу, суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено основну суму боргу і відповідно в цій частині провадження у справі припинено судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування відстрочки виконання рішення, в порядку ст. 121 ГПК України.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, в частині нарахування інфляції, судова колегія зазначає, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.