ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року Справа № 5011-32/11635-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2014у справі№ 5011-32/11635-2012 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур"допублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Запорізької філії,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест" в особі Запорізької філії простягнення 307 271,01 грн. за участю представників сторін:
від позивача: Чоп'як В.М., дов. від 13.05.2014
від відповідача: Донченко Т.Г., дов. від 21.12.2012, Прохода І.В., дов. від 31.01.2011
від третьої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Запорізької філії про стягнення збитків в сумі 307 271, 01 грн., з яких:
- 239 455,73 грн - недоотримана орендна плата за користування відповідачем приміщеннями в період позадоговірних відносин з 21.05.2010 по 09.09.2011 (упущена вигода),
- 18 371,02 грн - витрати на відновлювальний ремонт нежитлового приміщення,
- 49 444,26 грн - витрати за спожиті комунальні послуги у період з 21.05.2010 до 09.09.2011.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.05.2007, укладеного між сторонами у справі, та підписання акту про повернення майна від 21.05.2010, фактично приміщення позивачу не повернув, продовжував його утримувати у своєму користуванні без правових підстав, чим перешкоджав позивачу використовувати приміщення для здійснення своєї господарської діяльності та заподіяв збитки у вигляді недоотриманих доходів від орендної плати та витрат, понесених на оплату спожитих відповідачем комунальних послуг, а також допустив пошкодження приміщення у зв'язку з чим позивач поніс збитки у вигляді витрат, необхідних для відновлювального ремонту приміщення.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 (суддя: Цюкало Ю.В.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Запорізької філії на користь ТОВ "Улісс-Тур" збитки за користування приміщеннями в період позадоговірних відносин з 21.05.2010 до 09.09.2011 у сумі 239 455,73 грн, витрати на відновлювальний ремонт у сумі 18 371,02 грн, витрати за спожиті комунальні послуги у період з 21.05.2010 і до 09.09.2011 у сумі 49 444,26 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 145, 44 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю існування всіх елементів складу правопорушення, вчиненого відповідачем, яке, за висновком суду, полягало в тому, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди та підписання акту приймання-передачі орендованого майна від 21.05.2010 фактично приміщення позивачу не повернув та продовжував його утримувати у своєму володінні і користуванні без відповідних на те підстав до 09.09.2011, а також продовжував одержувати і споживати комунальні послуги, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати приміщення в оренду іншій особі та поніс збитків у вигляді недоотриманих доходів від орендної плати та витрат, понесених на оплату спожитих відповідачем комунальних послуг. При цьому, суд не взяв до уваги підписаний між сторонами акт приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 21.05.2010 з огляду на те, що його зміст не відповідає фактичним обставинам справи, підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про перебування такого приміщення в користуванні та володінні відповідача після припинення дії договору оренди з 21.05.2010 до 09.09.2011.
Крім того, за висновком суду, пошкодження приміщення внаслідок протікання системи каналізації, у зв'язку з чим позивач поніс збитки у вигляді витрат на відновлювальний ремонт, сталося саме під час користування та володіння відповідачем таким приміщенням, а АТ "Укрінбанк" не довів відсутності своєї вини у завданні збитків через пошкодження майна позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 (колегія суддів у складі: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Український інноваційний банк" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Улісс-Тур" на користь ПАТ "Український інноваційний банк" 3 072,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача і збитками та вини відповідача, оскільки постановою ВГСУ від 15.03.2012 у справі № 24/213/10 встановлено факт повернення 21.05.2010 відповідачем орендованого приміщення позивачу на підставі акту приймання-передачі, підписаного обома сторонами, що є преюдиціальним для вирішення спору у даній справі.
За висновком суду, недоведеними є і розмір збитків у вигляді упущеної вигоди та реальна можливість отримання таких доходів від інших орендарів під час спірного періоду, оскільки, за висновком суду, наданий позивачем попередній договір оренди від 14.05.2010, укладений між ним та іншим орендарем, не створює зобов'язань між сторонами щодо сплати орендних платежів, що виключає можливість його врахування в розрахунок збитків позивача, а встановлений попереднім договором розмір орендної плати в сумі 15 400, 00 грн на місяць не узгоджується з розрахунком збитків позивача, здійсненим, виходячи з розміру орендної плати в сумі 15 327,54 грн, встановленої в укладеному між ним та відповідачем договорі оренди. Крім того, за висновком суду, заявлена позивачем до стягнення сума упущеної вгоди (дохід від орендної плати) не є збитками в розумінні ст. 1166 ЦК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України позивач не має права розраховувати на отримання таких доходів в силу припинення договірних орендних зобов'язань між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на відновлювальний ремонт приміщень, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виникнення аварійної ситуації та часткове пошкодження орендованого відповідачем приміщення виникли саме з вини позивача.
Відмова у стягненні витрат за спожиті комунальні послуги мотивована безпідставністю такої вимоги з огляду на невстановлення факту протиправної поведінки відповідача у вигляді використання приміщень позивача після закінчення дії договору оренди та відсутність будь-якого мотивованого розрахунку цих витрат.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.05.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (орендодавець, позивач) та акціонерним товариством "Український інноваційний банк", правонаступником якого є відповідач, (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, предметом якого виступає нежиле приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 175, загальною площею 72,00 кв.м., яке орендодавець відповідно до п. 2.2. договору передав орендарю у задовільному стані в строкове, платне володіння та користування для банківського обслуговування населення за актом прийому-передачі від 21.05.2007.
Згідно п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього, строк дії договору продовжено до 20.05.2010.
У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди 21.05.2010 між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення, згідно якого відповідач передав позивачу приміщення за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна 175 загальною площею 72 кв.м. в задовільному стані.
Проте, як стверджує позивач, відповідач після припинення договору оренди та підписання акту про повернення майна від 21.05.2010 приміщення із орендного користування позивачу не повернув та продовжував його утримувати у своєму володінні та користуванні до 09.09.2011 без правових підстав, чим перешкоджав позивачу використовувати приміщення для здійснення своєї господарської діяльності та заподіяв збитки у вигляді недоотриманих доходів від орендної плати та витрат, понесених на оплату спожитих відповідачем комунальних послуг за період позадоговірних відносин з 21.05.2010 по 09.09.2011. Крім того, в зазначений період відповідач здійснив пошкодження приміщення, у зв'язку з чим позивач поніс збитки у вигляді витрат, необхідних для відновлювального ремонту приміщення.
Сервіси для юристів