Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №4/257-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 4/257-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Катеринчук Л.Й.розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі

на постанову та на ухвалу у справі господарського судуРівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року господарського суду Хмельницької області від 04.06.2014 року №4/257-Б Хмельницької області

за заявоюКам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області м. Кам'янець-ПодільськийдоДержавного підприємства Радгоспу "Колодіївський"про визнання банкрутомЗа участю представників: ГПУ - Баклан Н.Ю.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.06.2014 року провадження у справі №4/257-Б про банкрутство Державного підприємства Радгоспу "Колодіївський" с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району припинено.

Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 17.01.2007 року. Припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства Радгоспу "Колодіївський" введену ухвалою суду від 06.03.2007 року у справі №4/257-Б та припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аверкина Володимира Васильовича, призначеного ухвалою суду від 16.05.2013 року. Зобов'язано виключити з Єдиного державного реєстру запис про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Радгоспу "Колодіївський". Затверджено витрати арбітражного керуючого Аверкина В.В., як розпорядника у справі про банкрутство державного підприємства Радгосп "Колодіївський" в сумі 23 336,00 грн. (в тому числі: 22 256,00 грн. - оплата послуг, 1080,00 грн. витрати пов'язані з провадженням у справі).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року (Колегія суддів у складі: головуючий суддя Коломис В.В.; судді - Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі - залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.06.2014 року - залишено без змін.

Не погодившись із наведеними процесуальними актами, Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, з проханням їх скасувати та відновити провадження у даній справі.

На думку скаржника судами порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 5, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Враховуючи, що провадження у справі порушено 05.10.2005 року, то відповідно до приписів пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" боржник віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону про банкрутство положення цього закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Отже, вказані норми, положення ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України та Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відтак до боржника, що є об'єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесеного до переліку відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності що не підлягають приватизації" може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.

Судові процедури: санація та ліквідація відносно боржника, що знаходиться в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" можуть бути здійснені тільки після звернення керівних органів боржника в установленому законом порядку з клопотанням про виключення боржника з даного переліку та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України про виключення боржника з переліку.

У разі не прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України про виключення боржника з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, провадження у справі може бути закінчене укладанням мирової угоди, а в разі відсутності згоди між боржником та кредиторами щодо укладення мирової угоди - припинене за п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, процедура банкрутства Державного підприємства Радгоспу "Колодіївський" триває майже дев'ять років і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

У зв'язку з чим подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого.

Більше того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції.

Враховуючи наведене, законним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, із яким погодився апеляційний господарський суд, щодо необхідності припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, положення якої застосовані судами з урахуванням вимог ст. 41 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, наведений у ст. 80 ГПК України та ст. 40 Закону про банкрутство є вичерпним, Вищим господарським судом України відхиляється з огляду на те, що, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 41 ГПК України, у справах про банкрутство підстави припинення провадження у справі не обмежуються наведеним в ст. 80 ГПК України переліком, а перелік таких підстав, викладених у ст. 40 Закону про банкрутство має застосовуватись, з урахуванням інших особливостей провадження у справі, передбачених, зокрема нормами ст. 5 цього Закону.