Постанова ВГСУ від 30.09.2014 року у справі №916/2019/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 916/2019/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Куровського С.В. (доповідач у справі),суддів:Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі№ 916/2019/13за заявою Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" доДочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" пробанкрутство,за участю представників сторін:

Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" - Федоренка О.А.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2013 року у справі № 916/2019/13 (суддя Лепеха Г. А.) заяву Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Воронюк О. Л., суддів: Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2013 року скасовано, справу передано на розгляд місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство (ДП) "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року скасувати, ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2013 року у даній справі залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника, якого зобов'язано подати до суду реєстр вимог кредиторів боржника.

22.10.2013 року господарським судом Одеської області заяву ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України. При цьому суд виходив з того, що строк для проведення попереднього засідання передбачений законом сплинув, однак розпорядником майна божника не поданий на затвердження суду реєстр вимог кредиторів, тому заява ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" підлягає залишенню без розгляду.

Апеляційний господарський суд із зазначеними висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки наявним у справі матеріалам, що спростовує висновки про необхідність залишення заяви про банкрутство без розгляду. Також апеляційний суд зазначив, що залишивши позов без розгляду, місцевий господарський суд фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

В ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) закріплено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, у пункті 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що перелік підстав залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З урахуванням припису частини другої статті 4-1 ГПК України правила статей 80 і 81 цього Кодексу можуть на загальних підставах застосовуватись у розгляді господарськими судами справ про банкрутство (п.4.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18).

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський залишаю заяву ініціюючого кредитора - Державного підприємства „Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" без розгляду виходив з того, що передбачений Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк для проведення попереднього засідання сплинув, однак реєстр вимог кредиторів розпорядником майна боржника не представлений, не узгоджений з боржником.

Однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанцій не враховано, що до відносин, які мають місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта (ст. 4-1 ГПК України).

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено підстав залишення позову без розгляду. В ст.15 вказаного Закону визначені підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів без розгляду, однак зміст вказаної статті носить інший правових характер та застосовується на стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

В той же час, як залишення позову без розгляду у відповідності до ст. 81 ГПК України - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Місцевий господарський суд, залишаючи заяву без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, не зазначив, які саме підстави слугували залишенню заяви без розгляду та перешкоджали розгляду заяви ініціюючого кредитора - Державного підприємства „Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", а також не вказав, у чому саме полягає неможливість розгляду спору у даній справі по суті та не встановив причини не виконання вимог суду.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Беручи до уваги наведене та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, а зобов'язаний був надати правову оцінку спірним правовідносинам, застосувати норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішити даний спір по суті заявлених вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду у даній справі прийнята з порушенням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 колегія суддів не вбачає.