Постанова ВГСУ від 30.07.2015 року у справі №914/3178/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 914/3178/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду 14.05.15 у справі№ 914/3178/13господарського судуЛьвівської областіза позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2Фонд державного майна Українипровизнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майноза участю представників від:позивачівФещенко І.В. (дов. від 05.01.15), Загуменний В.В. (дов. ві 18.05.15)прокуратуриЯговдін С.М. (посв. від 23.10.14)

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.08 нежитлових приміщень, загальною площею 359,4 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська, 14, а саме: А-1 - складське приміщення площею 147 кв.м, Б-1 - складське приміщення (підвал) площею 147 кв.м, В-1 - прохідна площею 7,7 кв.м, укладеного між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" та зобов'язання відповідача повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" вказані нежитлові приміщення.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду господарський суд Львівської області (головуючий суддя Ділай У.І., судді Мазовіта А.Б., Кітаєва С.Б.) 18.11.14 прийняв рішення, яким в позові прокурора відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Скрипчук О.С., суддів: Дубник О.П., Матущака О.І.) 14.05.15 прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив повністю. При цьому, апеляційний суд виходи в з того, що час укладення спірного договору дозвіл начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. № 140/6/1466/31 від 12.11.04 не відповідав вимогам Постанови КМУ № 803 від 06.06.07, а відтак у концерну "Військторгсервіс" не було достатніх повноважень на укладення даного договору. Відчуження майна за спірним договором відбулось без належної згоди Міністерства оборони України та Фонду державного майна України, оскільки довіреність, на підставі якої Пукір П.Н. надавав цей дозвіл, була відкликана Міністром оборони України. Щодо строку позовної давності, то апеляційний суд дійшов висновку, що його перебіг почався 21.03.13 після проведення перевірки прокуратурою.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що дата 21.03.13 (момент внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань) не може бути початком обрахування строку, оскільки навіть станом на середину 2015 року відсутні вироки про притягнення посадових осіб Концерну "Військторгсевіс" до кримінальної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" отримало дозвіл на відчуження приміщення складу площею 204,7 м.кв, холодильної камери площею 147,0 м.кв, прохідної площею 7,7 м.кв (разом 359,4 м.кв) за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська, 14, від Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України від 12.11.04 № 140/6/1466/31.

Надаючи дозвіл на відчуження вищевказаного приміщення, Начальник головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н. діяв на підставі повноважень наданих довіреністю Міністра оборони України від 04.10.04 № 220/2071.

Довіреністю від 04.10.04 № 220/2071, із терміном дії до 01.10.07, Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України уповноважило начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України, зокрема з правом надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на укладення договорів, які не заборонені чинним законодавством, з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання.

12.02.05 окремим дорученням Міністра оборони України повідомлялося, що зазначена довіреність вважається недійсною та таку відкликано. 17.02.05 Пукіром П.Н. повернуто перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.04 № 220/2071 (термін дії якої не закінчився) до адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

31.01.06 наказом Міністра оборони України № 47 про реорганізацію Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України припинено діяльність Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, а саме: реорганізовано його шляхом приєднання до Державного господарського об'єднання "Військторгсервіс", визначено останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України.

05.04.07 наказом Міністра оборони України № 135 про реорганізацію Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" припинено діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", а саме: реорганізовано його шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс", визначено останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Згідно із довіреністю від 12.09.07 Концерн "Військторгсервіс" в особі генерального директора Концерну Пукіра П.Н., який діяв на підставі статуту Концерну, на підставі попередньої усної домовленості уповноважив начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М. укладати від імені Концерну "Віськторгсервіс" будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна.

Згідно з протоколом № 1081-н від 12.09.08 про хід публічних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" стало переможцем публічних торгів, за результатами якого отримало право на укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 359,4 кв.м., що належить Концерну "Військторгсервіс" та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська, 14 (остаточна ціна - 211 334,40 грн.).

25.09.08 за результатами публічних торгів між Державним господарським об'єднанням "Концерн "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.09.07 за реєстровим № 4165 Ганчук Ю.Я., (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. За умовами даного договору продавець передав, а покупець прийняв у власність відповідно до чинного законодавства України наступне майно - нежитлове приміщення загальною площею 359,40 кв.м., яке знаходиться у м. Львові по вулиці Татарбунарська, 14. Даний договір підписаний, скріплений печатками сторін та посвідчений державним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Докази реального перерахування коштів в рахунок оплати вищевказаного майна в матеріалах справи відсутні.

З підстав, що договір купівлі-продажу від 25.09.08 між Управлінням Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" укладено особою, яка не мала на момент вчинення правочину достатньої цивільної дієздатності, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та про зобов'язання повернути приміщення.

Місцевим судом в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Втім, апеляційним судом рішення скасоване, позов задоволений. При цьому апеляційний суд виходив з наступного. Майно, яке є предметом спірного правочину, є державним майном, знаходилось у Концерні "Військторгсервіс" на праві господарського відання. Концерн "Війсьторгсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств передбачені ст. 75 Господарського кодексу України, ч. 5 якої визначено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності". Виходячи з вимог ст. 4 цього Закону, суб'єктами управління майном, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, є, зокрема, Міністерство оборони України та Фонд державного майна України, який, згідно ст. 7 Закону, дає дозвіл на відчуження державного майна у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 6, 12, 50 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.07 № 803 (який був чинним на момент укладення спірного договору): 1) відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції; 2) рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктом управління лише за погодженням з Фондом державного майна України; 3) рішення про надання згоди суб'єктом управління на відчуження майна дійсне 12 місяців. При укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу державного майна від 25.09.08 не були дотримані вищевказані вимоги.

Так, відчуження вищевказаного майна взагалі не було погоджене з Фондом державного майна України. Також відсутня належна згода Міністерства оборони України (суб'єктом управління майном), оскільки лист від 12.11.04, підписаний Пукіром П.Н. не є такою згодою, бо цей документ виданий Головним управлінням тилу МОУ, і він будь-якому випадку не може бути згодою Міністерства оборони України. До того ж, даний лист виданий на підставі відкликаної довіреності, про що не міг не знати Пукір П.Н., погоджуючи відчуження майна.

Те, що Пукір П.Н. на момент складання листа мав довіреність міністерства автоматично не надає такому листу статусу документа МОУ, адже даний лист був використаний через 4 роки, тоді, коли Пукір П.Н. достеменно знав про відсутність у нього необхідних повноважень.

А відтак, при укладенні спірного правочину Концерн не мав достатніх повноважень щодо відчуження майна, що перебувало у державній власності, що є, в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності. Зважаючи на наведене, апеляційним судом зроблено висновок про недійсність спірного правочину та застосовано наслідки недійсності правочину.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися із висновком апеляційного суду про те, що укладення оскаржуваного договору про продаж державного майна відбулося без згоди не те Міністерства оборони України та Фонду державного майна України, тобто, майно вибуло з державної власності поза волею власника, а оскаржуваний договір вчинений з дефектом волі та з дефектом закону (всупереч приписам чинного на той момент законодавства).

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.