Постанова ВГСУ від 30.07.2015 року у справі №910/2589/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 910/2589/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.15у справі№910/2589/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЧижевська Р.В. (дов. від 15.06.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва №910/2589/13 від 22.07.13 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.14 (суддя Ковтун С.А.) зазначену заяву задоволено, наказ від 22.07.13 визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходив з того, що мав місце взаємозалік зустрічних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України. За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Скрипки І.М., суддів:

Куксова В.В., Шаптали Є.Ю.) 26.05.15 виніс постанову, якою ухвалу господарського суду м. Києва скасував, у задоволенні заяви ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання наказу господарського суду міста Києва №910/2589/13 від 22.07.13 таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Постанова обґрунтована тим, що відповідачем пред'явлені до взаємозаліку вимоги, які вже були погашені позивачем шляхом сплати грошових коштів.

Не погоджуючись із даною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на невірне застосування ст. 601 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції. Позивач надав заперечення, в яких заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову апеляційного суду просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.13 у справі №910/2589/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 1067508,34 грн. безпідставно набутих коштів, 14055,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39 834,15 грн. 3% річних з простроченої суми, 22427,96 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.13, рішення господарського суду міста Києва від 19.03.13 змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 1067508,34 грн. безпідставно набутих коштів, 3202,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39834,15 грн. 3% річних з простроченої суми, 22210,90 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

22.07.13 у справі № 910/2589/13 господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання судового рішення.

16.01.14 ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до відповідача із заявою № 01-11/409 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі за договором № 06/10-2587БО-24/3608 та рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13 в частині стягнення 3202, 53 грн. інфляційних збитків, 39834, 15 грн. 3% річних та 22210, 90 грн. витрат по сплаті судового збору. Таким чином, на думку відповідача, з моменту вчинення вищезазначеної заяви позивача зобов'язання сторін у розмірі 65247, 58 грн. є припиненими.

В подальшому відповідач звернувся до ПАТ "Полтаваобленерго" із заявою № 31/26-859 від 18.02.14про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо стягнення 1067508,34 грн.

Так, в заяві зазначено, що станом на 31.01.14 ПАТ "Полтаваобленерго" має грошові зобов'язання перед ДК "Газ України", а саме за рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/122/13-г в сумі 338529,98 грн. (інфляційні); за рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/120/13-г в сумі 639330,60 грн. (в т. ч. 329452,98 грн. - інфляційні, 309 877, 62 грн. - 3% річних); за рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/121/13-г в сумі 1218341, 55 грн. (в т. ч. 279214, 81 грн. - інфляційні, 915236, 74 грн. - 3% річних, 23890, 00 грн. - судові витрати).

Водночас ДК "Газ України" має грошові зобов'язання перед ПАТ "Полтаваобленерго", а саме за договорами: від 30.08.11 № 06/11-871-БО-24/2233 в сумі 274377,19 грн. (основний борг); від 20.12.10 № 06/11-2587-БО-24/3608, що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13 в сумі 1067508,34 грн. (основний борг).

Керуючись статтею 601 ЦК України, ДК "Газ України" зменшує зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" на суму 1341885,53 грн. відповідно до: рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/122/13-г: інфляційні в сумі - 338529,98 грн.; за рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/120/13-г: інфляційні - 329452,98 грн., 3% річних - 309877, 62 грн.; за рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/121/13-г: інфляційні - 279214, 81 грн., 3% річних - 915236,74 грн., судові витрати - 23890,00 грн. та відповідно відображає в бухгалтерському обліку суму 1341885,53 грн. як зменшення зобов'язань ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" за рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/2589/13: основний борг - 1067508, 34 грн.

Вказуючи на проведення вищеописаного взаємозаліку, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", керуючись ст. 117 ГПК України, звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 22.07.13 у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи заяву відповідача та визнаючи наказ про примусове виконання рішення суду від 22.07.13 у справі № 910/2589/13 таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок боржника зі сплати коштів за наказом господарського суду міста Києва від 22.07.13 у справі № 910/2589/13 відсутній у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Однак, даний висновок не був підтриманий судом апеляційної інстанції з огляду на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 31/26-859 від 18.02.14 не відбулося, так як заборгованість за рішеннями господарського суду Полтавської області по справах № 917/120/13-г, № 917/121/13-г та № 917/122/13-г (яка пред'явлена відповідачем до взаємозаліку) сплачена ПАТ "Полтаваобленерго" у відповідних виконавчих провадженнях.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції, оскільки для проведення взаємозаліку в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України необхідна наявність грошових вимог та грошових зобов'язань у обох сторін. Якщо ж зобов'язання однієї із сторін припинене шляхом виконання, то до цієї сторони застосовується не ст. 601 Цивільного кодексу України, а ст. 599 Цивільного кодексу України. При цьому, на відміну від ст. 601 Цивільного кодексу України, припиняється лише зобов'язання сторони, яка здійснила добровільне виконання. Зобов'язання ж іншої сторони (в даному випадку відповідача) не може бути припинене, оскільки вимоги, пред'явлені ним до виконання (як плата за його зобов'язаннями позивачу), як зустрічні, насправді є припиненими, а відтак, неіснуючими. Чинне законодавство не передбачає можливості подвійного припинення зобов'язання сторони, в даному випадку, позивача (спочатку на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України, а потім на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України).

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В даному випадку апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні зави відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки взаємозалік не відбувся через відсутність у позивача зобов'язань перед відповідачем; а тому, зобов'язання відповідача зі сплати сум, присуджених за рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.13, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.13 у справі

№ 910/2589/13, не було припинене.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ: