ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Справа № 922/3987/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С.- головуючого, Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянувши касаційну скаргуНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 рокуу справі№ 922/3987/13господарського судуХарківської області за позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областідоПриватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"простягнення 2 966 967 грн. 08 коп. за участю представника від позивача: Артюх А.Л.
ВСТАНОВИВ:
Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до господарського суду із позовом до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення за кредитним договором №79-08/К 2966967,08 грн., з яких 1725000,00 грн. заборгованості за основним боргом та 1241967,08 грн. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2010 року - липень 2013 року. Обґрунтовуючи позов, позивач послався на договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010, укладений між Національним банком України та ПАТ "Земельний банк", на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2013 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено.
Місцевий господарський суд вказав на висновки судів у справі №5023/5582/11 як преюдиційні факти, зокрема, щодо заміни кредитора в зобов'язанні за кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008, та перехід права вимоги за вказаним договором на підставі п.4.2 договору застави майнових прав до позивача до введення ліквідаційної процедури ПАТ "Земельний банк". Враховуючи умови договору застави майнових прав №15-9 від 25.06.2010 та приписи Закону України "Про заставу", суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Постанову мотивовано тим, що позивач не обґрунтував та не надав належних доказів у підтвердження настання відкладальних умов, передбачених п. 4.2 договору застави майнових прав, з настанням яких виникає право вимоги за договором кредиту №79-08/К до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння".
Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом порушено ч.2 ст.34, ст. 36 ГПК України. Стверджуючи, що позивачем не надано доказів звернення до заставодавця з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором до введення ліквідаційної процедури відповідача, суд не врахував, що такі докази не могли бути надані. За вказаним кредитним договором кінцевий строк виконання зобов'язання був обумовлений сторонами до 26.08.2010, а за ст.91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Перехід права вимоги НБУ за кредитним договором згідно умов договору застави майнових прав відбувся ще до введення процедури ліквідації ПАТ "Земельний банк" з огляду на судові справи №5023/5582/11 та №922/3987/13.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.07.2014 №08.03-04/807 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №922/3987/13. За результатами повторного автоматичного розподілу доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 касаційну скаргу у справі №922/3987/13 прийнято до провадження.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, згідно договору про надання кредитної лінії №79-08/К від 19.09.2008, укладеного між ПАТ "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) та АТ "Лізингова компанія "Сприяння" як боржником, банк надає боржнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2 000 000 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання строком з 19.09.2008 по 20.09.2010.
Суди встановили, що ПАТ "Земельний банк" свої зобов'язання за кредитним договором №79-08/К виконало та надало кредитні кошти АТ "Лізингова компанія "Сприяння".
Проте, ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконало, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2 966 967,08 грн.
При цьому господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010, укладеного між Національним банком України та ПАТ "Земельний банк", до НБУ перейшло право вимоги до відповідача ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" за кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008.
За п.2.1.1 договору застави позивач отримує право щодо задоволення його вимог до ПАТ "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до приписів Закону України "Про заставу" та ст.73 Закону України "Про Національний банк України".
У п.4.2 договору застави майнових прав сторони визначили, що договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст.212 ЦК України.
Так, пунктом 4.2 договору застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 сторони визначили, що права вимоги переходять до позивача наступного дня після настання строку виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково, або після настання випадку, передбаченого п.3.1.4 вказаного договору.
Згідно п.3.1.4 договору застави майнових прав право вимоги за кредитним договором №79-08/К переходить до НБУ, зокрема, в разі одноразової прострочки заставодавцем (тобто ПАТ "Зембанк") сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №15 від 06.11.2008 на строк більше ніж 5 днів.
Кредитний договір №15 від 06.11.2008, укладений між НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області та ПАТ "Зембанк" про надання кредиту.
За встановленими обставинами судами погашення ПАТ "Земельний банк" заборгованості за кредитним договором від 06.11.2008 №15 не відбулося.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки ПАТ "Земельний банк" порушено умови кредитного договору №15 від 06.11.2008 щодо повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування, то до НБУ перейшло право вимоги за кредитним договором №79-08/К до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" згідно договору застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010.
Місцевий господарський суд стягнув з відповідача 2 966 967,08 грн. заборгованості за кредитом та процентами, тоді як за змістом п.4.1 вказаного договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 заставодавець уступив заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає із кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 на суму 2 000 000,00 грн.
При вирішенні спору суд першої інстанції належним чином не дослідив та не з'ясував питання, що заставодавець уступає заставодержателю.
Сервіси для юристів