ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Справа № 910/23600/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. у справі господарського суду№910/23600/13 міста Києва за позовомдержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Енергіямонтажінвест" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 1 343 305,20грн. пр. Мітічкін А.С. - дов. №143/10 від 10.07.14р. не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергіямонтажінвест" про стягнення з відповідача на користь позивача 886922,24грн. пені та 456382,96грн. штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2014р. (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 456382,96грн. штрафу, 880401,97грн. пені. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову по справі в частині відмови у стягненні 6520,27грн. пені та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2012р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки №1116112243, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити електродвигуни виробництва ПАТ "ЗКЕМ" та ТОВ "НКЕМЗ" для ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно із п.1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1 договору, сума договору становить 12300000,00грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2050000,00грн.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що покупець сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми Договору, що становить 3690000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 615000,00грн. Дозволяється оплата авансу частинами. Оплата авансу здійснюється за умови надання постачальником гарантійного документу, згідно з п.4.3. договору та погодження технічної документації з ВП "ЮУАЕС", виробником та постачальником продукції в частині приєднувальних розмірів електродвигунів. Остаточна оплата у розмірі 70 % вартості поставленої партії продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі поставленої партії продукції.
Згідно із п.5.1 договору, строк поставки продукції зазначений у Специфікації.
Відповідно до підписаної сторонами Специфікації №1 до договору було визначено строк поставки - протягом 90 днів з дати укладення договору.
Додатковою угодою №1 до договору сторони, у зв'язку з тривалим терміном узгодження технічного завдання на виготовлення електродвигунів між ВП "ЮУАЕС" та заводом-виготовлювачем, що поставляються за договором, дійшли згоди внести зміни до договору та встановити кінцевий термін постачання обладнання за Специфікацією №1 до договору - до 01.12.2012р.
За змістом п.6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний був забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на виконання умов договору відповідач поставив відповідачу продукцію за Специфікацією №1 на суму 12300000,00грн., однак при цьому прострочив відповідні зобов'язання з поставки продукції на суму 1854400,55грн., про що було складено Видаткову накладну №РН-0000001 від 29.03.2013р. та Акт приймання-передачі ТМЦ №04-107 від 03.04.2013р., а також на суму 4665355,99грн., про що було складено Видаткову накладну №РН-0000002 від 26.04.2013р. та Акт приймання-передачі ТМЦ №04-132 від 13.05.2013р.
Листом за №3/27 від 27.03.2013р. відповідач просив внести зміни в Договір, а саме встановити кінцевий строк поставки обладнання по Специфікації №1 до договору до 30.04.2013р. та продовжити строк дії договору до 10.05.2013р.
Позивач листом №2721/55 від 28.03.2013 р. повідомив відповідача, що вважає за можливе внесення запропонованих змін до договору та просить вважати даний лист невід'ємною частиною договору №11161112243 від 14.06.2012р.
Однак, під час розгляду справи позивач заперечив проти факту зміни сторонами зазначеними листами строку поставки до 30.04.2013р., вказуючи на те, що з його боку відповідний лист не було скріплено печаткою, підписаний він від імені керуючого директора, який перебував на той час на лікарняному та крім того такий лист позивача не містить підпису відповідача, що не дає підстав вважати відповідні умови погодженими в порядку, передбаченому договором.
Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судами встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сервіси для юристів