Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №910/1890/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року № 910/1890/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фролькіс С.Е. не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу та постановугосподарського суду м.Києва від 20 березня 2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 р.у справі№ 910/1890/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан - СП"до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" ОСОБА_4про визнання права власностіВСТАНОВИВ:

У лютому ТОВ "Сапсан-СП" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" про визнання права власності на майно, що складається з будівель та споруд торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі на будівлі: літ. А - заг.пл. 3 420,00 кв.м.; літ. Б - заг. пл. 2 850 кв.м.; літ. В - заг.пл. 900,00 кв.м.; літ. Г - заг.пл. 136,10 кв.м.; літ. Д - заг.пл. 12,80 кв.м.; літ. Ж - заг.пл. 12,90 кв.м.; літ. З - заг.пл. 230,00 кв.м. (далі, спірне майно).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 до участі у справі залучено ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 (суддя Любченко М.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.0.2014 р. (головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної справи № 760/26201/13-ц 2-2277/14 Солом'янського районного суду міста Києва та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

В касаційній скарзі 3-я особа, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача,обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі № 910/1890/14, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки дана справа пов'язана із цивільною справою за № 760/26201/13-ц 2-2277/14 за позовом ТОВ "Сапсан-СП" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" про визнання недійсними договору іпотеки і договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (спірне майно), то розгляд справи № 910/1890/14 на підставі ст. 79 ГПК України підлягає зупиненню.

Проте, погодитись з таким висновком місцевого господарського суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом даної правової норми, взаємна пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Водночас, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, зокрема, внаслідок непідвідомчості господарському суду певного виду спорів, обмеженості предметом позову, неможливістю розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Слід зазначити, що саме наявність чи відсутність у позивача права власності на спірне майно, зареєстроване у встановленому законом порядку, впливає на вирішення питання щодо недійсності оспорюваних у цивільній справі за № 760/26201/13-ц 2-2277/14 правочинів, а визнання цих правочинів недійсними само по собі не призводить до виникнення права власності на спірне майно у позивача.

З огляду на те, що наведені підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, то господарські суди прийшли до неправильного висновку про те, що розгляд цивільної справи № 760/26201/13-ц 2-2277/14 є перешкодою для встановлення у відповідності зі ст. 43 ГПК України істотних обставин у справі № 910/1890/14 при її розгляді.

Отже, враховуючи те, що місцевий господарський суд безпідставно і всупереч ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі № 910/1890/14 до вирішення цивільної справи за № 760/26201/13-ц 2-2277/14 та, як наслідок, необґрунтовано ухилився від розгляду господарської справи по суті, а апеляційний господарський суд всупереч ст. 101 ГПК України на дав належної правової оцінки цим порушенням норм процесуального права, то постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду м.Києва від 20 березня 2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року у справі за № 910/1890/14 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко