ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2015 року Справа № 910/19885/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеро" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 рокуу справі№ 910/19885/13господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Озеро"доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії про стягнення 205 756 грн. 11 коп. за участю представника: від відповідача:Ганага А.С.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Озеро" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії про стягнення 205756, 11 грн., з яких 173259,31 грн. безпідставно списаних з рахунку позивача та 32496,80 грн. пені.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням господарської суду від 08.12.2014 у справі №910/19885/13 (судді: Васильченко Т.В. - головуючий, Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог. Також суд послався на відсутність підстав для припинення провадження у справі, зокрема, з огляду на положення статті 6 Закону України "Про третейські суди".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями ТОВ "Озеро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник стверджує, що відповідач заподіяв йому збитки у розмірі 173 259,31 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо забезпечення належного рівня функціонування електронної системи "Клієнт-Банк" та незабезпечення належного рівня безпеки грошових коштів клієнта.
Також скаржник вказує, що судами невірно встановлено, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню договір банківського рахунку від 30.10.2007, тоді як застосуванню підлягав договір від 11.02.2005.
В касаційній скарзі зазначається, що судами неправильно встановлено правову природу позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, а не збитки.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у зв`язку з відпусткою судді Вовка І.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/19885/13, за результатами якого суддею-доповідачем визначено суддю Самусенко С.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2015 касаційну скаргу у справі №910/19885/13 прийнято до провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" вважає її необгрунтованою, а судові рішення у даній справі законними.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2012 відповідачем здійснено списання грошових коштів з поточного рахунку позивача №26002000000793 на підставі платіжних доручень від 20.09.2012 №617 та від 20.09.2012 №616 на загальну суму 173259,31 грн. на користь Мармоленка О.П. та Буйріцького В.В. (призначення платежу - повернення коштів за договорами позики).
Постановою слідчого СВ Пустомитівського PB ГУМВС України у Львівській області від 13.10.2012 порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в подальшому перекваліфікованого за ч. 1 ст.185 КК України (крадіжка).
В постанові від 13.10.2012 зазначено, що в період часу з 20.09.2012 по 21.09.2012 невідома особа, шляхом обману при незаконній операції з використанням електронно-обчислювальної техніки із електронного рахунку TOB "Озеро", заволоділа грошима TOB "Озеро" в сумі 173259,31 грн.
Господарські суди встановили, що відносини сторін на час виникнення спірних правовідносин по наданню послуг з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку №2600500011854, який був згодом змінено на №26002000000793, регулювалися договором банківського рахунку № 605/31-16 від 30.10.2007.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
Згідно до вимог ст.18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання.
Сервіси для юристів