Постанова ВГСУ від 30.06.2015 року у справі №904/7438/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 904/7438/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2015 рокуу справі№ 904/7438/14 господарського судуДніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельної компанії "Валган" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про стягнення 186 707, 17 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 2 194 779 грн. 01 коп. за участю представника позивача: Ганага А.С.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ торгово-будівельної компанії "Валган" як до поручителя згідно договору поруки №2 від 19.10.2006 про стягнення заборгованості за договором кредиту №09.2/352-6 від 19.10.2006.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 у справі №904/7438/14 (суддя Золотарьова Я.С.) в позові відмовлено у зв`язку з припиненням поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (судді: Кузнецова І.Л. - головуючий, Березкіна О.В., Подобєд І.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з ч.ч.1, 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.559 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник стверджує, що суди дійшли неправильного висновку про відсутність погодження поручителем додаткової угоди №1 від 25.06.2009 до кредитного договору. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що банк не пред`явив до поручителя вимогу в установлений законом строк.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 касаційну скаргу у справі №904/7438/14 прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2006 між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" як кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 як позичальником укладено договір кредиту №09.2/352-6, на підставі якого кредитор надав позичальнику 147 800 доларів США зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 18.10.2013.

19.10.2006 між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" як кредитором, фізичною особою ОСОБА_4 як позичальником та ТОВ ТБК "Валган" як поручителем укладено договір поруки №2, згідно якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом в розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №09.2/352-6 від 19.10.2006.

Відповідно до пп.3.3.2 договору поруки кредитор зобов`язаний до моменту виконання забезпеченого порукою зобов`язання не змінювати умов договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя.

За п. 5.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Відповідно до п.5.2 договір поруки набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

За ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 25.06.2009 між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанком" та фізичною особою ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №09.2/352-6 від 19.10.2006, згідно якої кредитор зобов`язався надати позичальнику додатково грошові кошти на поточні потреби у сумі 4973,59 дол. США зі сплатою 15% річних починаючи з 20.10.2008 та кінцевим терміном погашення основної заборгованості - 18.10.2013.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що зазначеною додатковою угодою обсяг відповідальності поручителя збільшився.

Суди встановили, що на зворотній стороні тексту укладеної додаткової угоди міститься відмітка про ознайомлення з умовами цієї угоди директора ТОВ ТБК "Валган", підпис та печатка, що не свідчить про згоду чи схвалення поручителем зазначеної угоди, внаслідок якої збільшився обсяг його відповідальності.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язання, то істотними умовами договору поруки є обов`язкове посилання на основне зобов`язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя.

Зміна зобов`язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст.654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене, згода поручителя має надаватись у належній письмовій формі, бути явно виражена та відповідати дійсній волі поручителя.

За встановлених обставин висновок судів про припинення поруки згідно ч.1 ст.559 ЦК України є правильним.

Крім того, за ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Господарські суди встановили, що позичальник зобов`язався повернути кредит до 18.10.2013. Оскільки строк дії договору поруки не встановлений, позивач відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України повинен був пред`явити вимогу поручителю протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання.