Постанова ВГСУ від 30.05.2016 року у справі №914/4132/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Справа № 914/4132/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.16 та рішення господарського суду Львівської області від 02.02.16у справі№914/4132/15 господарського суду Львівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"простягнення 1134431,20грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Безпалюк О.Л.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

23.12.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець) було укладено договір №125/14-ПР купівлі-продажу природного газу, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцю у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 22 055,000 тис. куб. м. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 459,00грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільвої надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78грн., крім того ПДВ 17% - 650,04грн., всього з ПДВ - 4 473,82грн.

Пунктом 6.1 договору визначено наступний порядок оплати: 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа місяця та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з умовами пунктів 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, визначених чинним законодавством, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє у частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передали, а Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" отримали природний газ у обсязі 5 277,631 тис. куб. м. на загальну суму 35 618 636,60грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі від 30.04.2014, від 30.06.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014 та від 31.12.2014. У порушення своїх договірних зобов'язань, комунальне підприємство вартість поставленого природного газу сплачували з простроченням, що обумовило звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з позовною заявою про стягнення нарахованих на суму боргу 263 361,02грн. пені, 23 107,04грн. 7% штрафу, 819 935,03грн. інфляційних нарахувань та 28 028,11грн. 3% річних.

02.02.2016 рішенням господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.), залишеним без змін 29.03.2016 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Мельник Г.І., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 123 270,52грн. пені, 13 864,22грн. штрафу, 394 943,12грн. інфляційних втрат, 28 028,11грн. 3% річних та 9 772,94 судових витрат. У решті позову відмовлено. Мотивуючи ухвалені рішення, попередні судові інстанції виходили з обгрунтованості позовних вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, із перерахунком останніх судом, а також у частині стягнення штрафних санкцій (пені та 7% штрафу), які з урахуванням ступеня виконання зобов'язання, майнового стану сторін, були зменшені судом на 40% у порядку ч.3 ст.83 ГПК України.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими вважали неправомірно зменшено розмір пені та штрафу, у зв'язку з чим було порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, тому просили скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 82 180,34грн. пені та 9 242,82 грн. штрафу, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору та норми законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно застосував норми матеріального права й обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 123 270,52грн. пені, 13 864,22грн. 7% штрафу, 394 943,12грн. інфляційних втрат, 28 028,11грн. 3% річних та 9 772,94грн. судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 82 180,34грн. пені та 9 242,82грн. штрафу, попередні судові інстанції виходили з того, що розмір штрафу нарахований позивачем правильно, а розмір пені, з урахуванням визначеної договором дати остаточного розрахунку за поставлений газ, підлягав перерахунку. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити штрафні санкції на 40% мотивуючи тим, що станом на дату розгляду справи заборгованість повністю сплачена, а діяльність комунального підприємства є економічно нерентабельним, фінансове становище скрутним. У підтвердження зазначених обставин, відповідач надав звіт про фінансові результати та постанови виконавчої служби про арешт коштів та майна боржника на виконання судових рішень.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст.233 цього ж Кодексу передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги доводи відповідача та вищезазначені норми діючого законодавства, оцінивши об'єм виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, майновий стан відповідача (підприємство зі збитковою діяльністю, що підтверджується звітами про фінансові результати за 9 місяців 2015 року), факт використання ним поставленого газу для надання споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання (в силу чого існує затримка розрахунків контрагентів відповідача за надані послуги), значний розмір нарахованих санкцій, та врахувавши при цьому інтереси позивача, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про наявність виняткових обставин у розумінні п.3 ч.1 ст.83 ГПК України. Відтак суди правомірно зменшили належні до стягнення суми штрафних санкцій на 40%, відмовивши у стягненні з відповідача 82 180,34грн. пені та 9 242,82грн. 7% штрафу.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.