ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2015 року Справа № 922/2610/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014у справі№ 922/2610/14 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: 1. Малинівської селищної ради; 2. Державної екологічної інспекції у Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод"простягнення 584 326,51 грн.
за участю представників сторін від:
прокурора: Боднарчук В.М. (посв. № 023013)
Представники позивачів та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про стягнення 584 326,51 грн. збитків. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначав про те, що відповідач в порушення вимог закону протягом періоду з 08.08.2011 по 20.06.2012 здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі, заявленому до стягнення. При цьому прокурор посилався на приписи статті 23 Кодексу України про надра, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2014, ухваленим суддею Добреля Н.С., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позову, оскільки прокурором заявлено до стягнення збитки, визначені за період після складання акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 890/07-46 від 12.09.-28.09.2011. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність усіх елементів цивільного правопорушення, як необхідної підстави для відшкодування відповідачем збитків. При цьому суд керувався приписами статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючого, Ільїн О.В., Пелипенко Н.М., постановою від 03.11.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін. Водночас зазначаючи про відсутність підстав для задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що необхідною умовою для отримання спеціального дозволу на користування надрами є здійснення підприємством діяльності з видобування корисних копалин, з метою їх подальшої реалізації і отримання прибутку. Оскільки відповідач не здійснює такого виду діяльності, як видобування корисних копалин з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку від цієї діяльності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підземні води використовуються ним виключно для господарських потреб підприємства, що включає в себе і виробничі потреби відповідача.
За касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області Вищий господарський суд України (судді: Кузьменко М.В., Васищак І.М., Студенець В.І.) переглянув оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та постановою від 24.12.2014 постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду України від 01.04.2015 постанова Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у цій справі скасована, а матеріали справи скеровані на розгляд до суду касаційної інстанції.
В касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на помилковий висновок судів про те, що необхідною умовою для отримання спеціального дозволу на користування надрами є виключно здійснення підприємницької діяльності з видобування корисних копалин, з метою подальшої їх реалізації та отримання прибутку. Скаржник зазначає про те, що видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності відповідача також вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державного органу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 10, 44, 48, 49 Водного кодексу України, 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 47, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 8 по 25 квітня 2014 року було проведено планову перевірку дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 471/01-04/08-09. Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" є виробництво скляних виробів. Територія підприємства складається із двох проммайданчиків площею 1,7360 га та 5,1175 га і використовується на підставі договорів оренди земельних ділянок, розташованих у Харківській області, Чугуївському районі, землі Малинівської селищної ради (за межами населеного пункту), від 20.07.2007 та від 20.02.2012. Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівській склозавод" є власником двох артезіанських свердловин, розташованих на зазначених земельних ділянках. Водопостачання на підприємстві здійснює на підставі виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області дозволів на спеціальне водокористування Укр. № 5050 А/Хар. та Укр. № 5720 А/Хар. зі строками дії відповідно до 31.03.2012 та 08.02.2015, згідно з якими відповідач використовує 2 свердловини для видобування води для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб з визначенням обсягів водозабору. Видобування підземних вод на час перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 21.06.2012 № 4175, виданого Державною службою геології та надр України терміном на 5 років. Також судами установлено, що у період з 08.08.2011 по 20.06.2012 (до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами) відповідач здійснював видобування підземної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. За наслідками перевірки Державна екологічна інспекція у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, розмір яких з урахуванням внесених змін у зв'язку з виправленням помилки становив 584 326,51 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, заявлена в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" 584 326,51 грн. збитків. Підставою позову визначено обставини щодо здійснення відповідачем у спірний період видобування підземної прісної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Статтями 68, 69 вказаного Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Відповідно до положень Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827). Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися як водним законодавством, так і законодавством про надра. Відповідно до положень статей 46, 48 вказаного Кодексу водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України). Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра). Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу. Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб. Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби". Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби". При цьому колегія суддів визнає помилковим посилання апеляційного суду на положення статті 3 Господарського кодексу України, оскільки статтею 4 цього ж Кодексу визначено, що не є предметом регулювання Господарського кодексу України земельні, гірничі, лісові та водні відносини, тому наведене в Господарському кодексі України тлумачення поняття "господарська діяльність" поширюється виключно на цей Кодекс, тоді як спірні правовідносини регулюються Водним кодексом України та Кодексом України про надра. Отже, суди дійшли безпідставного висновку про те, що господарськими потребами у контексті статті 23 Кодексу України про надра є потреби підприємства, пов'язані, у тому числі, з виробництвом. Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на звіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про використання води за 2011 та 2012 роки встановили, що відповідач використовував воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу. За таких обставин, судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин сторін положення статті 23 Кодексу України про надра. З огляду на що, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові визнається колегію суддів передчасним. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення суми збитків, при новому розгляді судам слід встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такого способу відповідальності як стягнення збитків, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Водночас судам слід перевірити доведеність матеріалами справи розміру заявлених збитків. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі №922/2610/14 Господарського суду Харківської області і рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів