ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2014 року Справа № 44/664-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мирошниченка С.В.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
гр. ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" - Семенія В.І.,
та арбітражного керуючого (ліквідатора) - Кирика В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засновника Приватного підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_2
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014
у справі № 44/664-б
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич"
до Підприємства "НБС КО"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 визнано Підприємство "НБС КО" банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано розмір вимог кредитора: ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" на суму 552888,83 грн., задоволено клопотання кредитора та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича та ін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 затверджено звіт ліквідатора, затверджено баланс банкрута станом на 01.01.2011, визнано кредитора банкрута ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" на суму 552888,83 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 552888,83 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Доманська М.Л. - головуючий, судді Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) відмовлено представнику засновника Приватного підприємства "НБС КО" в задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків оскарження постанови господарського суду міста Києва від 17.05.2010 та ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2011. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику з доданими до неї документами.
У касаційній скарзі засновник Приватного підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_2 просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 скасувати та поновити строк на оскарження засновку боржника як заінтересованій особі щодо боржника постанови господарського суду міста Києва від 17.05.2010 та ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2011. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій ст. 6 ГПК України, ст. 129 Конституції України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив, що постанова від 17.05.2010 направлена учасникам провадження у даній справі 26.05.2010, строк для подання апеляційної скарги на постанову господарського суду міста Києва від 17.05.2010 у даній справі закінчився 27.05.2010, тоді як апеляційна скарга була подана до суду першої інстанції лише 18.12.2013, тобто зі значним пропуском встановленого законом строку. Крім того, дослідивши матеріали справи, апеляційна інстанція також встановила, що оскаржувана ухвала від 21.06.2011 направлена учасникам провадження у даній справі 30.06.2011. Строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у даній справі закінчився 27.06.2011, тоді як апеляційна скарга Підприємства "НБС КО" подана до суду першої інстанції лише 18.12.2013, тобто зі значним пропуском встановленого законом строку.
Вищий господарський суд України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними.
Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Згідно ст. 53 ГПК України суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Сервіси для юристів