ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року Справа № 910/797/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівСаранюка В.І., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2016у справі№ 910/797/16 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1) приватного акціонерного товариства "Креатив", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал України"простягнення 380 711 660,70 грн та зобов'язання вчинити діїза заявоюпублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"про вжиття заходів до забезпечення позовуза участю представників сторін:
від позивача: Шпортило Я.І., дов. від 18.09.2015
від відповідача-1: Свистунов Д.В., дов. від 25.01.2016
від відповідача-2: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Креатив" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал України" про стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 380 711 660,70 грн, та про зобов'язання відповідача-2 виконати розпорядження на виконання облікової операції одержання/поставку прав на цінні папери № 9327/1-2 від 26.10.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 в порушення умов виданого Проспекту емісії не здійснив дострокового викупу у позивача випущених облігації серії "В", внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 380 711 660,70 грн, що є вартістю 219 443 штук облігацій, а відповідач-2 в порушення п. 10 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, не здійснив на підставі розпорядження позивача № 9327/1-2 від 26.10.2015 списання облігацій з рахунку ПАТ "ВТБ Банк" на рахунок емітента - відповідача-1.
25.01.2016 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1 - приватному акціонерному товариству "Креатив", в межах суми позовних вимог.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки у відповідача-1 перед позивачем існує невиконані зобов'язання з викупу цінних паперів, заборгованість за якими є значною сумою, відповідач-1 тривалий час не виконує свої зобов'язання, ухиляється від їх виконання, затягує настання моменту виконання свого обов'язку з викупу цінних паперів, про що свідчить подання ним численних позовів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів в порядку викупу емітентом. За твердженням позивача, відповідно до відомостей, розміщених в засобах масової інформації, фінансовий стан відповідача-1 є тяжким і нестабільним, що підтверджує і сам відповідач-1, останній згідно з судовими рішеннями у інших справах має значну кількість невиконаних зобов'язань перед контрагентами. Крім того, існує загроза того, що грошові кошти, які є в наявності у відповідача-1 можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, оскільки у відповідача-1 відбулась зміна керівництва, за відомостями, розміщеними в засобах масової інформації, група Креатив, до складу якої входить і відповідач-1, виставлена на продаж та стосовно службових осіб ПрАТ "Креатив" порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2016 (суддя Чебикіна С.О.) заяву про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на грошові кошти приватного акціонерного товариства "Креатив" в межах суми позову - 380 711 660,70 грн.
Місцевий господарський суд визнав достатніми та обґрунтованими підстави, наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, та наклав арешт на грошові кошти, що належать відповідачу-1, в межах суми позову, оскільки дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, є обґрунтованим, адекватним і відповідає предмету позовної вимог, спрямований на запобігання ймовірним порушенням майнових прав позивача, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2016 скасовано, у задоволенні заяви ПрАТ "ВТБ Банк" про забезпечення позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформація про продаж компанії, розміщена в засобах масової інформації, не є належною та достатньою для вирішення питання про забезпечення позову, фінансові відомості, розміщені у друкованому виданні - Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 183 від 26.09.2014, не є достовірними та не відображають реальний фінансовий стан ПрАТ "Креатив" станом на день винесення оскаржуваної ухвали, наявність кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст. 212 КК України, та існування інших судових рішень про стягнення з ПрАТ "Креатив" коштів не доводять неплатоспроможності останнього, а наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини зводяться лише до потенційної можливості ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення заяви.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується, в тому числі накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не надали належної оцінки обставинам, наведеним позивачем в якості підстав для застосування заходів до забезпечення позову.
Сервіси для юристів