ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 року Справа № 910/25493/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Воєвода В.О. - дов. від 11.10.14, відповідача-1: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-2: Аветян А.Г. - дов. від 29.12.14,
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.15у справі№ 910/25493/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" 2.Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"
простягнення 61874676,30 грн. У судовому засіданні 26.03.15 оголошувалася перерва до 30.03.15.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" і Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про стягнення солідарно з відповідачів 36962613,41 грн. боргу, 7603229,60 грн. 3% річних, 48130,67 грн. штрафу, 4871641,16 грн. інфляційних втрат, 10589061,46 грн. вартості товару з урахуванням зміни курсу валюти. Позивач посилався на те, що 25.03.14 між ним і відповідачем-1 (ТОВ "Агро ХХІ") був укладений договір поставки №5-250314/ззр, виконання зобов'язань за яким забезпечене порукою (договір поруки №1 від 25.03.13, укладений між позивачем і відповідачем-2 - Приватним акціонерним товариством "Технологічна аграрна компанія об'єднана"). У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 (боржником) своїх зобов'язань за договором поставки, позивач вважав підставним стягнення спірних сум з відповідачів солідарно.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" подало до господарського суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на майно та грошові кошти відповідачів у сумі 61874676,30 грн. Позивач посилався на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань зі сплати спірних коштів; здійснюють значне витрачання грошових коштів, зокрема, на придбання корпоративних активів, погашення боргів придбаних відповідачем-2 підприємств; що незабезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у справі. При цьому, позивач посилався на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.14 (суддя Пінчук В.І.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Агроцентр" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно та грошові кошти відповідачів у розмірі 61874676,30 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах та на будь-яких інших рахунках, котрі будуть виявлені державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. Суд установив, що невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у цій справі та керувався приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.15 (судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л., Ільєнок Т.В.) перевірену ухвалу місцевого господарського суду скасовано в частині накладення арешту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" №26042455000325 у банку АТ "ОТП "Банку" МФО 300528. Апеляційний господарський суд у цій частині виходив з того, що вказаний рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, на якій згідно з вимогами закону забороняється накладати штраф. В іншій частині ухвалу залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Приватне акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана", яке просить скасувати ухвалу та постанову у справі в частині залишення без змін ухвали суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 34, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та не погоджується з висновком судів про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Скаржник вважає, що позивачем не обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову та не доведено існування виняткових обставин, з якими пов'язується можливість застосування заходів забезпечення позову.
Від позивача та відповідача-1 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача і відповідача-2, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" і Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про стягнення солідарно з відповідачів 36962613,41 грн. боргу, 7603229,60 грн. 3% річних, 48130,67 грн. штрафу, 4871641,16 грн. інфляційних втрат та 10589061,46 грн. вартості товару з урахуванням зміни курсу валюти. Позивачем, разом з подачею позову, на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів у сумі 61874676,30 грн. Вказане клопотання ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.14 було задоволено. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду в частині накладення арешту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" №26042455000325 у банку АТ "ОТП "Банку" МФО 300528. Втім, в цій частині постанова суду апеляційної інстанції скаржником не оскаржується. В решті ухвалу господарського суду (про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів у розмірі 61874676,30 грн.) апеляційним господарським судом було залишено без змін, з чим не погоджується скаржник. Суд апеляційної інстанції установив, що вжиті місцевим судом заходи до забезпечення позову є адекватними позовним вимогам; що невжиття таких заходів утруднить виконання судового рішення у справі. Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За приписами статті 67 названого Кодексу позов може бути забезпечений, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. У розумінні приписів наведених норм заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №16. Як вже зазначалося, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, позивач наголошував на тому, що відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань зі сплати заборгованості; що вони здійснюють значне витрачання грошових коштів, а тому у разі задоволення позову, виконати рішення суду буде неможливо через відсутність коштів у відповідачів. Господарські суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наведеним заявником доводам і доказам, з урахуванням предмету спору, установили, що заявлені заходи до забезпечення позову є адекватними позовним вимогам; спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; а їх невжиття утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі. Суди установили, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання спірного зобов'язання та зникнення і зменшення грошових коштів, зокрема, відповідачами витрачаються значні кошти на придбання корпоративних активів інших підприємств, погашення заборгованості останніх, тобто витрачаються кошти не для здійснення розрахунків з позивачем за наявності невиконаного спірного зобов'язання; що у позивача існує велика дебіторська заборгованість; що сума позову є значною. Враховуючи установлені судами обставини, з якими закон пов'язує застосування заходів до забезпечення позову, колегія суддів визнає, що судами до спірних правовідносин було правомірно застосовано приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються викладеним.
В іншій частині судові акти у справі не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних скарг.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.15 у справі №910/25493/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Сервіси для юристів