ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2017 року Справа № 910/13726/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ЮНЕКС БАНК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.09.2016 (Ващенко Т.М.)у справі№ 910/13726/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства „ЮНЕКС БАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю „Світ Олії"провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,за участю представників: позивачане з'явились,відповідачаВолощук Р.А.,ТОВ "Міжрегіональна пелетна компанія"Новохатній О.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі №910/13726/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016, відмовлено в задоволенні позову ПАТ „ЮНЕКС БАНК" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Світ Олії" від 27.04.2016, оформленого протоколом № 2, про припинення ТОВ „Світ Олії" шляхом його ліквідації.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 629 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки п. 7.1.2 укладеного між сторонами кредитного договору.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Олії" укладено кредитний договір № 0.77.0712.ЮО_К, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу грошові кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 55.000.000,00 грн. на строк до 10.07.2015 (включно), а відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов'язання в повному обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Додатковою угодою № 8 від 08.07.2015 до вказаного кредитного договору сторони погодили, що погашення відповідачем заборгованості за кредитною лінією має бути здійснене не пізніше 06.07.2016.
Додатковою угодою № 9 від 10.07.2015 до вказаного кредитного договору сторони дійшли взаємної згоди перенести строк погашення відповідачем процентів до 17.07.2015 включно.
Відповідно до п. 7.1.2 кредитного договору до повного виконання зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язується не здійснювати без попередньої письмової згоди банку наступні дії: злиття, поділ, приєднання, перетворення (далі - припинення), виділ, заснування нових юридичних осіб, прийняття рішення про ліквідацію позичальника, а також щодо внесення змін та доповнень до установчих та інших документів про статус позичальника.
27.04.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Олії" на яких прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, про припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Олії", створення ліквідаційної комісії та призначення ліквідатора Давидюка Романа Миколайовича.
Позивач просить визнати недійсним вказане рішення загальних зборів, посилаючись на те, що процедура припинення відповідача здійснюється з порушенням умов Кредитного договору, та, відповідно, прав позивача, а саме без отримання згоди позивача на прийняття рішення на припинення, без належного повідомлення банку про прийняте рішення та без погашення кредитної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди відзначили, що прийняття рішення про припинення шляхом ліквідації товариства є правом учасників товариства, не може бути обмежено, крім випадків, передбачених законом, та реалізується ними шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, під час їх прийняття суди попередніх інстанцій застосували принципи вирішення корпоративних спорів. Разом з тим спір в даній справі не має характеру корпоративного, з урахуванням того, що позивач не є корпоративним учасником відповідача, а базується на порушенні відповідачем договірних зобов'язань. А тому при вирішенні даної спору слід застосовувати положення ст. ст. 626-630 ЦК України з урахуванням принципів, визначних ст. ст. 11-14 ЦК України.
При цьому колегія суддів відзначає, що вступаючи в договірні правовідносини, їх учасники набувають не лише права (як загальні, так і конкретно визначені), а й обов'язки (також як загальні, так і конкретно визначені). Серед таких обов'язків сторони можуть передбачити й обов'язок утриматися від вчинення певних дій або обов'язок вчинити певну дію за визначеною процедурою або за згодою іншої сторони. Зазначене цілком кореспондується з принципом свободи договору і фактично може призводити до свідомого добровільного певного обмеження цивільної дієздатності (за відсутності порушень вимог закону) з урахуванням інтересів обох сторін (в даному випадку - кредитора і боржника у кредитних правовідносинах).
Суди попередніх інстанції цілком правильно відзначили, що питання ліквідації товариства віднесено чинним законодавством (ст. 145 ЦК України, ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства") до виключної компетенції зборів учасників товариства.
Разом з тим судами належним чином не враховано такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
В інших випадках ліквідація здійснюється за рішенням суду.
В такому разі суди повинні були встановити, який саме випадок (визначений законом або установчими документами) мав місце і став підставою для прийняття компетентним органом рішення про ліквідацію товариства.
Проте суди цього не зробили, так само як і не дослідили належним чином установчі документи відповідача у відповідній частині.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач наголошував на тому, що виникнення договірних правовідносин та їх реалізація були узгоджені та в подальшому контрольовані саме вищим органом управління ТОВ "Світ Олії", на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи відповідні докази. Однак відповідні обставини не досліджувались судами зовсім.
Колегія суддів також відзначає безпідставність посилань судів попередніх інстанцій на ст.ст. 59-61 господарського кодексу України, оскільки на час прийняття спірного рішення від 27.04.2016 та розгляду справи в суді вказані норми втратили чинність.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Сервіси для юристів