ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2017 року Справа № 904/3704/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,перевіривши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Чимбар Л.О., Джихур О.В.)на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 (суддя Мілєва І.В.)у справі№ 904/3704/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"прозобов'язання вчинити певні дії,за участю представниківпозивачаОСОБА_5,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 у справі № 904/3704/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, позов задоволено: зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" розблокувати рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що позивачем не було надано банку вичерпної інформації щодо нецільового поповнення рахунку. Крім того, скаржник вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, 17.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.рb.ua). Підписавши дану заяву, позивач погодився з умовами та тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір.
Після підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банк відкрив позивачу розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, валюта - українська гривня, дата відкриття - 17.07.2015 (далі - рахунок), на підтвердження чого позивач надав ксерокопію довідки ПАТ КБ "Приватбанк" № 08.7.0.0.0/1601141740122 від 14.01.2016. Даний рахунок був відкритий позивачем для ведення його господарської діяльності.
У лютому 2016 року на валютний рахунок позивача надійшли кошти у доларах США від зарубіжного контрагента в якості розрахунку за експортним договором. Згідно з вимогами закону частина суми (75%) була автоматично переведена банком у національну валюту та зарахована на гривневий рахунок № НОМЕР_1. Виконуючи мету своєї господарської діяльності, позивач розпоряджався даними коштами для купівлі-продажу товарів.
26.02.2016, бажаючи здійснити платіж на суму 110.000,00 грн., позивач виявив, що доступ до рахунка заблоковано.
Позивач для отримання пояснень з цього приводу звернувся до банку, де з'ясувалося, що рахунок заблоковано у зв'язку з накладенням на нього арешту державною виконавчою службою.
Відповідно до довідки ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції № 7689 від 16.03.2016, наданої на запит позивача, відносно ОСОБА_4 станом на 16.03.2016 відкриті виконавчі провадження відсутні.
29.02.2016 позивач звернувся до банку з вимогою-претензією, в якій зазначив, що з вини банку заблокована його господарська діяльність, що призводить до збитків та порушення зобов'язань позивача перед контрагентами, з якими укладено контракти купівлі-продажу продукції. У зв'язку з викладеним позивач просив негайно розблокувати рахунок, надавши можливість здійснювати господарську діяльність, а також письмово повідомити про причини блокування розрахункового рахунка та підстави застосування ст. 1074 ЦК України.
Листом № 20.1.0.0.07/20160309/4553 від 10.03.2016 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно з положеннями зазначеної статті банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банк може відмовити клієнту в проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Банк просив надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2015 по 26.02.2016. Оскільки таких документів не надходило, банк вказав, що він не має правових підстав для задоволення вимог позивача.
25.03.2016 позивач направив відповідачу вимогу-претензію № 2, в якій зазначив, що під час відкриття рахунка ним були надані усі необхідні та затребувані банком документи. Про необхідність надання будь-яких інших документів банк позивачу не повідомляв. Також, посилаючись на відсутність необхідних даних, банк не вказав, що саме необхідно надати клієнту для вивчення банком. Грошові кошти, які знаходяться на заблокованому рахунку позивача, надійшли на нього після обміну валюти (доларів США), що була зарахована на відповідний валютний рахунок як розрахунок за експортним контрактом, укладеним між ФОП ОСОБА_4 та компанією HONKONG АOTIAN JIUCO СО., LIMITED. Даний контракт був переданий до відділу валютного контролю банку.
До вимоги-претензії позивач додав контракт № 13/01 від 13.01.2016, резюме до договору та виписку з рахунку.
В зв'язку з неодержанням відповіді позивач 17.05.2016 вимогою-претензією № 3 для прискорення вирішення ситуації, що склалася, направив банку контракти та договори, на підставі яких на його рахунок надходили грошові кошти за весь період підприємницької діяльності, в кількості 6 шт.
У відповіді на дану вимогу-претензію № 2, надану через три місяці - 29.06.2016, банк з посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.ч. 1, 2, 7 ст. 9, ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" просив позивача надати декларацію про доходи. Банк зазначив, що оскільки таких документів не надходило, то у нього відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.
24.06.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією № 5, в якій зазначив, що 24.06.2016 він звернувся до відділення банку з платіжним дорученням № 141 (на паперовому носії) від 24.06.2016 про переказ коштів з його рахунку на рахунок НОМЕР_4, відкритий у відповідача на ім'я ОСОБА_6, з призначенням платежу: "оплата за лісоматеріали хвойних порід згідно договору № 15/06 від 15.06.2016". У здійсненні переказу було відмовлено з тих підстав, що банк не приймає платіжних доручень на паперових носіях від своїх клієнтів, а виконує їх виключно шляхом отримання через інтернет банкінг "Приват24". Оскільки такі мотиви відмови суперечать п. 3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг, позивач просив банк надати правове обґрунтування такої відмови.
Відповідач 30.06.2016 надав відповідь на дану вимогу, аналогічну відповіді від 29.06.2016, та просив надати декларацію про доходи.
Згідно з довідкою відповідача від 30.06.2016 № 0000000670332129 рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_3 заблокований з 26.02.2016.
Відповідно до довідки № 160322SU11592510 від 22.03.2016 про поточний стан рахунку залишок грошових коштів ФОП ОСОБА_4 на його рахунку НОМЕР_5 станом на 21.03.2016 складає 189.841,53 грн.
Згідно з довідкою № 160322SU12010903 від 22.03.2016 про стан позичкової заборгованості станом на 22.03.2016 такої заборгованості за кредитами та відсотками ФОП ОСОБА_4 не має.
У зв'язку з неможливістю розпоряджатися своїми коштами, які знаходяться на рахунку, позивач звернувся з позовом до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача розблокувати рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4
Сервіси для юристів