ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2015 року Справа № 914/3397/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015у справі№ 914/3397/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини районудо Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"
провизнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном,за участю від прокуратури: Грищенко М.А. (посвідчення № 031484 від 22.01.2015) та від представників сторінвід позивача 1:Матвіюк М.А. (довіреність від 03.06.2015 № 220/430/д),від позивача 2:не з'явились, від відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району у вересні 2015 року звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про визнання недійсним договору № LV1304/06 від 23.11.2009, укладеного між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" усунути перешкоди в користуванні Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району нерухомим майном - бетонною площадкою, розташованою на території військового містечка № 38, Яворівського навчального центру, у с. Старичі, Яворівського району, Львівської області, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятору з рухомого (мобільного) зв'язку; та з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання заступником військового прокурора Західного регіону України позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 у справі № 914/3397/15 (суддя Манюк П.Т.) позовну заяву заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 914/3397/15 (у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. - головуючого, Гриців В.М., Давид Л.Л.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 у справі № 914/3397/15 скасовано. Справу № 914/3397/15 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 914/3397/15 Господарського суду Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 у справі № 914/3397/15 Господарського суду Львівської області залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, заслухавши представника позивача 1, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особи, посадове становище якої не вказано.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень, зазначає про це у позовній заяві.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", згідно з частиною 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача, який зазначається у позовній заяві.
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор заявляє вимогу про визнання недійсним договору № LV1304/06 від 23.11.2009, укладеного між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" усунути перешкоди в користуванні Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району нерухомим майном - бетонною площадкою, розташованою на території військового містечка № 38, Яворівського навчального центру, у с. Старичі, Яворівського району, Львівської області, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Підставою заявленого позову прокурор зазначає, що вказаний договір про надання послуг укладено з порушенням законодавства, зокрема, фактично має місце встановлення базової станції - стільникового зв'язку на території та на об'єктах майна, що перебуває на балансі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, тобто використання майна Міністерства оборони України для розміщення станції стільникового зв'язку.
Вказане використання здійснюється відповідачем без погодження у встановленому законом порядку із власником нерухомого майна, без проведення будь-яких конкурсів, без здійснення експертної оцінки майна та без отримання відповідного дозволу Фонду Державного майна України.
Прокурор стверджує, що вказаний договір про надання послуг є фактично договором оренди нерухомого майна, удаваним і приховує інший правочин.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про оборону", Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Серед функцій вказаного органу згідно із Законом, є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Підставою заявленого позову, прокурор вказує на те, що військове майно передано для використання без дозволу Міністерства оборони України, в порушення Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", без проведення конкурсу, без погодження з Фондом Державного Майна України, тому такий договір завдає шкоди інтересам держави в особі Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2011 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що стороною договору № LV130/6, є Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, яка згідно зі свідоцтвом про реєстрацію військової частини, є суб'єктом господарської
діяльності у Збройних Силах України з ідентифікаційним кодом у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тому Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району визначено прокурором у позовній заяві позивачем, оскільки територія військового містечка № 38, яка надається згідно з умовами договору відповідачу для розміщення майна, закріплена за квартирно-експлуатаційною частиною району, що підтверджується схемою розміщення майна (додаток № 3 до договору).
У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо підстав судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання права власності та витребування майна.
Сервіси для юристів