Постанова ВГСУ від 29.12.2015 року у справі №914/1526/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 914/1526/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю представників: позивача відповідача розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Бічук С.Ф. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 рокуу справі№914/1526/15 господарського суду Львівської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівнипровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.2015р. (суддя Пазичев В.М.) було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд мотивував свої висновки наступним.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості за вищевказаним рахунком, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку, та перевіряє чи вчинені боржником дії, на виконання яких вчиняється виконавчий напис нотаріуса. До заяви відповідач додав оригінал договору фінансового лізингу, копії неоплачених рахунків, довідку про стан взаєморозрахунків, копію повідомлення про відмову (розірвання) від договору лізингу, лист-вимогу про сплату заборгованості, копії опису вкладення у поштове відправлення, копії фіскальних чеків про направлення листів Лізингоодержувачу.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідачем було надано приватному нотаріусу - всі документи, які вимагає чинне законодавство України та які були доказом безспірності ухилення позивача від виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо повернення Предмету лізингу. Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.

Таким чином, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (третя особа) правомірно вчинила на договорі фінансового лізингу виконавчий напис про зобов'язання позивача повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" майно, з вказівкою повної специфікації Предмету лізингу, що переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу та підлягає поверненню.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2015р. (судді Плотніцький Б.Д., Мельник Г.І., Михалюк О.В.) рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2015р. скасовано.

Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни., вчинений 26.11.2014р., зареєстрований в реєстрі за №2176, про повернення ФО-П ОСОБА_6 (позивачем) на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" (відповідача) автомобіля DAF FT ХР105, 2012 р.в., шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, вартістю 929 500,00грн.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про відсутність у договорі умов про застосування при визначені розміру лізингового платежу коригування курсу валют, помилково проаналізувавши умови договору та дійшовши неправильного висновку про наявність у позивача переплати, оскільки п. 2.6. загальних умов, де є посилання на п. 8.4. договору, та п. 8.4. договору передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6. загальних умов договору. Таким чином, скаржник стверджує про існування у позивача заборгованості з лізингових платежів, тому вважає, що вправі був відмовитися від договору на підставі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4 Загальних умов.

Скаржник вважає помилковими висновки апеляційної інстанції про необхідність щоразу при зміні курсу валют укладення двосторонньої додаткової угоди відповідно до п. 2.14 загальних умов у разі настання подій, визначених у п.п. 2.12, 2.13 Загальних умов, оскільки такий висновок не відповідає наведеним умовам договору, якими не передбачено необхідності укладення додаткової угоди при зміні курсу валют.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про вчинення виконавчого напису нотаріусом з порушення законодавства через ненадання відповідачем доказів надіслання позивачу рахунків на оплату та як наслідок відсутність підстав вважати заборгованість безспірною, оскільки, по-перше, нотаріусу було надано документи згідно зазначеного у заяві від 20.09.2014 р. переліку, по-друге, на момент направлення заяви позивачем було прострочено на 4-и місяці оплату лізингових платежів, що дозволяло лізингодавцеві вилучити предмет лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечив з тих мотивів, що апеляційною інстанцією правомірно спростовано факт заборгованості та безспірності, відсутність якої унеможливлювало право відповідача вимагати вчинення виконавчого напису нотаріусом, апеляційною інстанцією встановлено не надіслання позивачу рахунків на оплату, тому вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду законною і обґрунтованою, а касаційну скаргу безпідставною та просить в її задоволенні відмовити, постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

26.11.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про повернення позивачем на користь ТзОВ "Український лізинговий фонд" (відповідача) автомобіля DAF FT ХР105, 2012 р.в., шасі № НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер, вартістю 929500,00 грн.

Судом встановлено, що 18.09.2013 р. між ТОВ "Український лізинговий фонд" (Лізингодавець/відповідач) та ФОП (Лізингоодержувач/позивач) було укладено Договір фінансового лізингу № 1922/09/13-В (надалі - Договір лізингу). Відповідно до Договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач повинен сплачувати лізингові платежі в строки та у розмірі, передбаченому Графіком платежів, що є Додатком № 1 до Договору, з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору. Однак, Лізингоодержувач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена Лізингоодержувачем добровільно.

Відповідно до статті 2 Загальних умов (Додаток № 3 до Договору), позивач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію), в порядку, строки та у розмірі згідно Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору (Додаток № 3)

Згідно п. 8.4. Договору фінансового лізингу передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6. Загальних умов договору, в якому зазначено, що у разі вказівки в п. 8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, Сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях. Дані норми кореспондуються з положеннями статті 533 Цивільного кодексу України.

При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 ЦК Українипро те, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право, поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання, дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань. Наявність таких умов в Договорі обґрунтовує прагнення учасників правовідносин застрахувати себе від настання несприятливих фінансових наслідків, пов'язаних з інфляційними процесами та закласти в умови договору можливість коригування його ціни.

Таким чином, за Договором фінансового лізингу, грошове зобов'язання зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України - гривні, що відповідає чинним вимогам законодавства. При цьому коригування на середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно формули, передбаченої п. 2.6. Загальних умов - додаток № 3 до Договору, не протирічить нормам діючого законодавства.