ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2015 року Справа № 910/16532/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/16532/15 господарського суду міста Києва
за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
прозобов'язання вчинити дії, за участю представників
позивача: Онищенка І.П.,
відповідача: Демчука О.В.,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2015 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у якому просила зобов'язати відповідача списати заборгованість (957 703, 46 грн. 3% річних та 1 259 963, 45 грн. інфляційних втрат) на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальником) та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупцем) 30.12.2009 укладено договір поставки природного газу теплопостачальним підприємствам № 324-09/8, відповідно до умов якого постачальник передає покупцеві у 2010 році імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для потреб підприємств теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.7 договору обсяг газу, переданий постачальником покупцеві у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання сторонами до 15 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі газу, який складається на підставі зведеного реєстру реалізації газу, зазначеного в п. 3.6 договору.
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за газ та за послуги його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом їх перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до акта приймання-передачі природного газу № 01/10-НГУ-ІМП/ТКЕ-Б від 31.01.2010 відповідач поставив позивачу природний газ на загальну суму 10 412 921, 11 грн.
Як зазначає позивач, ним в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконані, у зв'язку з чим 19.06.2013 позивачем отримано від відповідача позовну заяву про стягнення 10 412 921, 11 грн. заборгованості за отриманий природний газ за договором, 1 259 963,45 грн. інфляційних втрат та 957 703, 46 грн. 3 % річних.
Вважаючи, що відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі - Закон) заборгованість з оплати 1 259 963, 45 грн. інфляційних втрат та 957 703, 46 грн. 3 % річних підлягає списанню, позивач звернувся з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ, а також звернувся до суду з позовом з пропуском присічного строку, встановленого Законом.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.1.1. п. 2.1. та п. 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності 04.06.2011, на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 2.6. ст. 2 Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 2.5. Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, п. 6 якого передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Відповідно до п. 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Сервіси для юристів